Піраміда Сонця
- Автор: Емченко Александр
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- ISBN: 5-7720-0513-8
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Піраміда Сонця». Краткое содержание книги:
Людина не зазнала радості пізнання, поки не ступила за обрій.
Людина не збагнула світобудови, поки не злетіла у безмежний небокрай, щоб до решти зрозуміти таємниці Землі та розгадати загадки інших планет Сонячної системи.
Про те, як земляни виходили за «пороги» й «обрії» своєї планети, як відкривали і досліджують нові небесні тіла, про майбутні пілотовані польоти до них, і розповідає ця науково-фантастична книга — своєрідна антологія міфологічних, історичних і наукових знань про наш великий сонячний мегаполіс.
Отака паспортизація об’єктів меркуріанського ландшафту.
…Лине по витягнутій орбіті навколо Сонця маленька планета. Поволі сходить над її буруватою поверхнею величезне світило. Разом із жаскою спекою ллється на меркуріанські долини, кратери й ескарпи вбивчий потік сонячної радіації. Він такий потужний і смертоносний, що ні про які форми життя в цьому пеклі не може бути й мови.
Так, життя на Меркурії неможливе. Зате тут можна влаштувати чудовий комплекс служби Сонця, завдяки якому матимемо безпомильні прогнози сонячних бур, від яких залежить існування всього живого на планеті Земля.
Планета з гіпотези
Отже, Меркурій — найближча до Сонця із достовірно встановлених планет. Чому ми так говоримо? Та тому, що існує припущення, буцімто ближче до денної зірки обертається ще одна планета. Виходить, не Меркурій, а вона — перша і десята за ліком у Сонячній системі? Хто знає…
Вперше про цю планету заговорив ще в минулому столітті відомий французький астроном Урбен Жан Жозеф Левер’є. Він був членом-кореспондентом Петербурзької АН, заснував Міжнародну метеорологічну службу, вдосконалив теорію руху всіх великих планет Сонячної системи, теоретично відкрив планету Нептун.
Досліджував Левер’є і иобілясонячний простір. У результаті тривалих спостережень за рухом Меркурія у 1859 році він припустив існування інтрамеркуріанської планети, яку назвав ім’ям давньоримського бога Вулкана, що ототожнювався з давньогрецьким богом вогню і ковальства Гефестом.
Гефест — син Зевса і Гери, брат Гермеса і чоловік красуні Афродіти. У суперечках богів завжди тримав сторону матері, за що Зевс якось скинув його з Олімпу. Упавши на скелястий острів Лемнос, Гефест відтоді став накульгувати. Як і Гермес, не цурався тяжкої фізичної праці: кував блискавки для Зевса, будував олімпійцям палаци, учив простих смертних різним ремеслам.
Гефест завжди доброзичливий до людей. І люди шанували його. У гімні, створеному в VI столітті до нашої ери, говорилось про Гефеста:
Таким був бог, ім’ям якого назвали планету, котра, якщо й існує, крутиться сперед очей Сонця, як у Вулкановому вогнищі.
Пізніше на наявність Вулкана вказав також радянський астроном С. С. Гамбург. Він виявив сліди невідомої планети у вигляді тіні, що ковзає по диску Сонця. Щоб внести нове небесне тіло в астрономічні каталоги, цього замало. Потрібні нові дані. Їх і шукають нині вчені. Напевне, тільки з польотами автоматичних чи пілотованих космічних кораблів у район Сонця вдасться прояснити обстановку. Отож чи з’явиться в Меркурія реальний, а не міфологічний брат, і чи побаче вродлива Венера, вона ж Афродіта, свого справдешнього чоловіка, покаже час.
СОНЯЧНИЙ ГРІМ
ФАНТАСТИЧНЕ ОПОВІДАННЯ
Чим нижче Сонце, тим довші тіні.