Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
НА СМЕРТНІЙ ПОСТЕЛІ
78. Корчмар захворів і на смертній постелі кличе до себе жінку:
— Ти моя дорога жоно!
— А що хочеш, мій любий?
— Ти вберися у найдорожче і найкраще шовкове вбрання, навішай на себе намиста, золоті перстені, заушниці, зап'ясники та всякі перла і сідай біля мене на ліжко.
— Мій дорогий! Де мені тепер у голові до модерних уборів, коли ти дуже хворий.
— Ти, моє золото, зроби мені передсмертну волю,— просив її чоловік.
Жона вбралася й сіла біля хворого на край ліжка.
— Ну і що хочеш?
— Видиш, моя жоно, як ти прегарно виглядаєш і як я нужденно, а тепер має прийти ангел смерті, то, може, йому ти ліпше сподобаєшся...
БІДА БУДЕ...
79. — Біда буде тобі, корчмарю, бо вже село відбирає корчму від тебе. Саме буде її вести!
— Це як?! Коли все село буде корчмарем, то хто тоді питиме паленку, добрі люди?
ФРИЧ
80. — Дайте нам, будь ласка, фрич!..
— А що воно таке? — питає корчмар.
— Фрич? То вино, розведене водою.
— О! — дивується корчмар.— Все життя торгую розведеним вином, а досі не знав, що то — фрич!
ХОРОБРИЙ КОРЧМАР
81. Якийсь офіцер викликав корчмаря на дуель за образу честі. Коли прийшли на місце дуелі, офіцер сказав:
— Один із нас тут обов'язково лишиться.
— То ви лишайтеся тут, пане, а я собі піду геть,— відповів корчмар і пішов.
НІХТО НЕ ВЧУЄ...
82. Вулицею йшов багатий пан. До нього привітався перехожий, це був Микола Шугай (Закарпатський опришок, народний месник).
— Пане, не скажете, на вулиці нікого нема?
Пан оглянувся й відповів:
— Нема.
— І якщо крикнути, ніхто не вчує?
— Напевно.
— Тоді давайте сюди гроші, що награбували від бідних!
ФАЙНИЙ СОН
83. Хлопець: — Няньку, мені приснилося, що ви мені купили файні чоботи!
Батько: — Файний сон! Але най тобі присниться й те, за що я їх маю купити!
ЩИРИЙ СЛУГА
84. Пан: — Но, чуєш, Петре, мені вночі так боліли зуби, що аж на стіну дерся. Не знаю, що чинити, якщо й цієї ночі будуть так боліти.
Петро: — Пане, то, може, вам до стіни драбину підставити?
НА КУПЕЛІ...
85. — Де ваша пані?
— Поїхала на купелі на цілий місяць.
— Йой, то ваша пані така бридка, що мусить цілий місяць купатися?
НА ВОЗІ
86. Слуга, не спитавши дозволу, підсів на воза, на якому сиділи піп і нотар. Їздовий його побачив і закричав:
— Не йдеш з воза ти, осле?! Не бачиш, що вже два сидять на нім?
— Перепрошую, я одразу й не впізнав...— посміхнувся слуга і зліз.
ОДНАКОВО
87. — Прошу, що накажете сьогодні робити? — питається слуга пана.— Чи панію до міста везти, чи гній на поле вивозити? Мені однаково...
ЗАМАЛІ ДЛЯ ВІСЛЮКА
88. — Чуєш, хлопе! — каже панок, жартуючи, до селянина.— Ти собі повинен обтяти вуха, бо вони завеликі для чоловіка.
— Ну, видите,— каже селянин,— думаю, що вам треба натягнути свої вуха, бо замалі для віслюка.
ВИПАДОК НА ТОРЗІ
89. Селянин приїхав до міста на торг. Бачить - в одному місці велика юрба, сперечаються, кричать.
— Прошу пана, що там сталося?
А панкові захотілось посміятися з селянина й каже:
— Корова знесла яйце!
— Ага! Яйце? — зрозумів той насмішку й додав: — Но, будьте певні, пане, з нього буде таке теля, як ви!
ЯК ЖЕБРАК МОЛИВСЯ
90. Зайшов жебрак до одної хижі та й молиться. А як домолився, ґаздиня йому говорить:
— Моліться, моліться, щоб дощ не падав, бо маю сухе сіно на полі.
Як прийшов до другої ґаздині, та йому пообіцяла:
— Дам вам дещо, лем моліться, щоб дощ падав. А він розгнівався й каже:
— А-а-а... бодай би вам бог дав ані так, ані сяк!
НЕ ТЕБЕ ПИТАЮ...
91. За те, що бідний чоловік не сплатив податок, забрали з обійстя свиню. Поганяє її нотарський слуга вулицею, а фігляр питає:
— Гей, куди з ослом ідеш?
— Не видиш, дурню,— то свиня, а не осел! — озвався нотарський слуга.
— Я не тебе питаю, а її,— посміхнувся фігляр.
ТАК, ЯК З ІНШИМИ...
92. Іде селянин, веде конячину. А назустріч — пан на бричці.
— Дорогу! Дайте дорогу! Бо так буде, як з іншими!..— кричить селянин.
Пан дав пройти, але не втерпів, спитав: