Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
НЕ ВСІ ЗРАЗУ
134. П'яний марно пробує сісти верхи на коня і кличе на поміч усіх святих по черзі:
— Святий Петре, поможи! Святий Михайле, на поміч! Святий Георгію, підсади!..
Нарешті він робить останні зусилля і, не розрахувавши, перелітає через коня.
— Тихше, тихше! — бурмоче він.— Не всі відразу.
ХТО БУДЕ...
135. Розмовляють два вірники:
— Послухай, якщо бог помре, хто буде за нього?
— Сам знаєш: не ти, не я, а хтось з його родини.
ЧИ ДОБРЕ В РАЮ...
136. Якось попа спитали, чи добре в раю.
— Дуже добре,— прихвалив піп,— ще жоден звідти не повернувся.
ГРІШНИК
137. На сповіді піп запитує діда:
— Грішний?
— У мене, отче, гріхів нема. Баба моя грішниця.
— А що вона зробила?
— Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.
СПОЧАТКУ БЛИСКАВКА...
138. Два діди-пастухи, ховаючись від дощу, сиділи в лісі під дубом і сперечалися. Вони ніяк не могли збагнути: чому спочатку видно блискавку, а потім чути грім?
Надвечір, коли діди гнали худобу додому, біля річки побачили попа.
— Панотче, скажіть, будь ласка, чому під час грози ми спочатку бачимо блискавку, а потім чуємо грім? — запитав один дід.— Ви ж у місті вчились і, може, знаєте?
— Звичайно, знаю.
Діди насторожились.
— Спочатку ми бачимо блискавку, а потім чуємо грім тому, що очі наші по божому хотінню — спереду, а вуха — ззаду.
— Видно, що ви немарно стільки років училися,— сказали діди.
ПІД ЦЕРКВОЮ
139. Жебрак (до пана): — Паночку, дайте за душі померших.
Пан: — Не можу вам нічого дати, бо сам не маю.
Жебрак: — А чому ви, паночку, не візьметеся до якоїсь роботи?
ПОДИВИВСЯ
140. — Добридень, отче. Куди бог несе?
— Та на базар, хочу порося подивитися.
— Ходім до мене, подивитесь, тут ближче.
Прийшли. Оглянув піп кабанчика й каже:
— Гарне порося. Скільки ж за нього просите?
— Ніскільки, бо не продаю.
— То для чого ви мене привели?
— А ви ж хотіли подивитися.
СВЯТИЙ ДУХ
141. В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником: коли він заспіває «Святий духу...», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався і стискав голуба у руках, щоб не злетів передчасно, голуб і задушився. Піп співає:
— Святий духу, вознесися...
Церківник на те:
— Нема духа, задушився.
А піп знову:
— Святий духу, вознесися!
Церківник:
— Нема духа, задушився.
Піп знову своєї:
— Святий духу, вознесися!
Церківник розсердився, кинув голуба посеред церкви:
— Кедь не віриш, подивися!
ДЕСЯТЕРИЦЕЮ
142. У одного попа було дев'ять корів. Йому хотілося, щоб стало їх десять. Пішов до одного селянина та й каже:
— Дай мені свою корову, тобі бог десятерицею пошле.
Взяв у нього корову. Селянин ждав, ждав. Не шле бог десятерицею. Одного разу, коли попів наймит гнав з пасовища худобу і селянинова корова зайшла у його двір, а за нею і всі попові, він і загнав їх у свою загороду.
Приходить піп і каже:
— Випусти моїх корів!
А селянин відповідає:
— Не твої корови. Це мені бог десятерицею послав.
ЗУБ ЗА ЗУБ
Професор до лікаря-початківця: — Ваш перший пацієнт, колего, видужав. Чого ж ви такий засмучений?
— Бо зовсім не знаю, що йому допомогло.
ВІД АПТЕКАРЯ
143. Лікар: — Чи були ви зі своєю хворобою ще в кого-небудь?
Хворий: — Так, у аптекаря, просив поради. Лікар: — Ну то уявляю, яку він вам дурницю порадив!..
Хворий: — Він радив до вас піти...
ВІД ЗУБНОГО ЛІКАРЯ
144. — Звідки йдеш такий заплаканий?
— Від зубного лікаря. Рвав зуби.
— Бідолаха! А скільки він вирвав?..
— Шість крон!
КРАЩЕ НЕ МОЖУ...
145. — Щось мені не подобається оцей ваш кашель,— сказав лікар хворому.
— Прошу дуже, вибачте, але я краще не можу,— відповів хворий.
СКІЛЬКИ МЕРТВИХ...
146. — Скільки мертвих? — запитує лікар,
— Дев'ять,— відповідає черговий.