Щоденник Анни Франк: суміш фальсифікацій та описань жіночих геніталій

Щоденники Анни Франк — це серйозний потужний бізнес, в Амстердамі навіть існує Інститут Анни Франк. Той інститут був змушений визнати, що в щоденниках є місця, написані кульковою ручкою, але "в загалом і в цілому", як там заявили, щоденник справжній. У спробі покінчити зі звинуваченнями у тому, що щоденник підроблений, до п'ятдесятиріччя з моменту смерті Анни Франк там надрукували так званий "остаточний варіант": «Щоденник юної дівчини: остаточне видання», куди додали уривки, що раніше були заборонені до публікації батьком Анни. Тепер до книги увійшли вилучені ним записи щодо сімейних відносин, неприємних висловлювань на його адресу і на адресу матері, а також "інтимні" подробиці з життя доньки.

Незадовго до смерті, Отто Франк визнав, що він дозволив письменнику з Голландії відредагувати щоденники і навіть переписати його окремі частини. Він також визнав, що деякі імена у щоденнику були замінені на псевдоніми.

Тому сьогодні остаточно доведено, що Отто Франк використав працю професійного письменника для зображення подій, які, як нас змушували вірити, є літературним творінням його дочки. Завдяки продажам фальсифікованого щоденника із описанням трагічного життя Анни, Отто Франк отримав значні прибутки і став дуже заможною людиною. Пан Франк та інші істотно адаптували і розширили оригінальний рукопис для отримання фінансового прибутку, створюючи в процесі шахрайський документ, який використовується в тисячах шкіл по всьому світові і допомагає просувати симпатії до сіонізму та викликати жалість до євреїв. Втім низка зухвалих фальсифікацій, що супроводжують історію цього твору, не заважають пропагандистам міфу про Голокост і досі стверджувати, що «Щоденник Анни Франк» є «яскравим свідченням Голокосту» та «вражаючим звинувачувальним документом проти нацизму».