Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
Суддя Ферфакс зблід, Джилін застиг, і в його вирячених очах можна було побачити тупувате нерозуміння. Командуючий стиснув кулаки, а Фатіма з криком відчаю кинулася на арену.
— Ці бійцівські клони — надзвичайно дикі створіння, — голосно заявила намісниця. — Ніколи не виконують обмежуючих наказів.
— Хтось відповість за це, — чітко і хрипко промовив суддя. — Це було вбивство. Цій тварюці наказали вбити мою доньку.
— Що за маячня! Будьте ж чоловіком, Ферфаксе, — осадила його Унно. — Ви ж офіцер, врешті-решт, і ваша донька була офіцером. Обов'язком воїна є померти.
— Померти, так! У бою за Імперію, а не в сраному цирку! — закричав суддя. Він кинувся б на Унно, але «павуки» намісниці заступили йому шлях. У груди Ферфакса вперлося дуло паралізатора. Від каліцтва суддю відділяв один рух.
— Це неправильно, — різким фальцетом промовив командуючий. — Молода дівчина… Так загинути…
— Я співчуваю судді Ферфаксу, але вибачте, адмірал-командоре, правильно чи неправильно — вирішувати арбітру, — в очах намісниці блиснуло щось весело-паскудне. Було зрозуміло, що ситуація щиро потішає стару лордесу. — І що скаже на все це наш арбітр?
— Двобій був чесним, — без вагань заявив капітан «Сарматії». — Обмеження щодо ударів не обумовлювалися. Леді Тена у присутності трьох свідків погодилася битися на бойових клинках без чохлів. Удар був смертельним. У клонських боях так буває.
— Але не в боях людей, — суддя твердим кроком рушив до тіла доньки. — Чистої води вбивство. Навмисне вбивство імперського офіцера. Я буду вимагати незалежного розслідування.
— Вимагайте, це ваше право, Ферфаксе. Ходімо звідси, сенаторе, — запропонувала намісниця Рехинальдерові.
Вона підвелася і, очоливши свій почт, попрямувала до шлюзу. Грізні кіборґи змусили натовп розступитися, відкриваючи дорогу леді Унно. Сенатор рушив за нею, похитуючи сивою головою. Породне, з шляхетно підкресленим підборіддям, обличчя Рехинальдера було непроникним. І лише пульсування тонкої прожилки над бровою виказувало граничний ступінь його напруги. Глядачі мовчки дивилися на процесію лордів. Джилін глянув на нерухомого суворого командуючого і теж залишився в кріслі. На арені ридала Фатіма.
Проходячи повз Вей, намісниця підморгнула баронесі.
Купол поселення «Благословенне починання»,
планета Кідронія (4КВ676:3),
зоряна система Абелари.
16 семпрарія 416 року Ери Відновлення
Як і передбачав «Ягд», щурі-мутанти заспокоїлися вже після третьої атаки. Втікачі без втрат дісталися до найнижчого рівня, де величезні підпори купола врізались у скальну підошву передгір'я Каманійського хребта. Базальтову поверхню будівельники згладили, але в неглибоких западинах накопичувалася вода з неприємним запахом. Жоден ліхтар не розсіював темряви підкупольного інферно. Було холодно, а повітря увібрало в себе міазми вікового смітника.
Команда «Ягда» обережно просувалася вздовж діагональної групи опор.
— Ти ж розповідав про «жовтий м'який ґрунт», товсточолий. І де ж він, отой твій м'який ґрунт? — аґент підсвічував поверхню червоним ліхтариком, а для певності штрикав її шматком дроту.
— Він десь є. Якщо тормаги пролізли до поселення, то десь має бути м'яка земля. Треба шукати.
— Площа підошви купола — півтора квадратних кілометри. Методом сліпого тику ми шукатимемо зо три місяці. А кіборґи будуть тут не пізніше ніж за годину. У мене простий променевий пістолет, а в тебе — різак. Термінатор розшматує нас за дві секунди. По одній на кожного дурня.
— Тоді я помолюся Держателеві Склепіння, — сказав клон. — Велудуман сильніший за всіх тих термінаторів разом узятих…
— Зачекайте, — перервала його Знаюча. — Я щось чую.
— Погоня? — «Ягд» рішуче сплюнув.
— Можливо. Я не впевнена…
— Склепіння Твоє, о Держателю, — почав Гумм, — розгорнулося над баченим і небаченим, і немає під ним невідомого для Тебе. Вірю, що Твоя бурштинова нитка проходить через все живе, і не послаблюють її ані час, ані відстань…