Лише секунда
- Автор: Геращенко Олексій
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-349-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Лише секунда». Краткое содержание книги:
Що станеться, якщо раптом ти знайдеш щоденник, в якому описані життя й думки, схожі на твої як дві краплі? Це насправді твій щоденник і твоє власне життя? Те, що ти сам обрав, чи лише прожив за намальованим наперед сценарієм?
Андрій шукає відповіді на запитання, які він колись залишив на майбутнє. І вони нібито вже й забулися, загубилися, проте раптом випурхнули з глибин пам’яті, і вже не можна робити вигляд, що їх немає. Ти робиш вибір сам — щодня, щохвилини, щосекунди.
Це роман про твоє життя.
— А в чому ми можемо конкурувати? — запитала Еля.
— У сексі за гроші, — відповіла Катерина, скривилася, погрозила маленьким кулачком Елеонорі, розвернулася, клацнула підборами об бетонну плитку та пішла.
Минуло ще два дні, протягом яких Елеонора читала оголошення на стовпах, дзвонила, заходила і всюди зустрічала недовірливе здивування, стиснуті у докорі губи і відповіді: «Ні!»
Вона зателефонувала мамі. Та мовчала в слухавку, але в цьому мовчанні неможливо було не прочитати: «Гроші скінчилися».
Грошей більше немає. Елеонора прийшла до Катерини, єдиної людини, чиє ім’я вона знала в цьому місті. Та стояла на своїй звичайній точці неподалік від вокзалу, прогулюючись і заглядаючи у вікна машин, які збиралися від’їжджати.
— Мені потрібні гроші, — твердо сказала Елеонора.
— І..? — здивовано і з запитанням вимовила Катерина, упираючись долонями в стегна.
— Мені. Потрібні. Гроші, — вимовила ті ж три слова Елеонора.
— Скільки?
— П’ятсот доларів.
Катерина присвиснув і оцінююче оглянула Елеонору.
— Сама не знаю, навіщо це роблю, але поїхали, — сказала вона, впевнено взяла Елеонору трохи вище ліктя, поволокла до найближчого таксі, назвала адресу, і вони рушили в дорогу.
Теплий весняний Київ привітно махав їм у вікна. Катерина набрала чийсь номер і пошепки, поглядаючи час від часу на Елеонору, пояснювала щось у слухавку мобільного телефону. Вони заїхали у двір будинку і вийшли. За кілька хвилин у цей двір в’їхав великий чорний автомобіль, з якого виліз бородатий чоловік з неприємним обличчям і пронизливим поглядом. Він підійшов до них, уважно оглянув Елеонору з ніг до голови, фамільярно взяв за підборіддя, підвів голову і заглянув у вічі. Схоже, залишився задоволений побаченим, тому що гучно сказав:
— Угу.
А трохи згодом додав:
— Коли готова працювати?
— Сьогодні, — відповіла Еля і додала після невеличкої паузи. — Мені треба п’ятсот доларів.
— Бач яка швидка, — обурився бородань. — Стільки ти при гарній роботі за два тижні зробиш.
— Мені потрібно сьогодні, — сказала вона. — У борг.
Так вона стала київською повією.
Секс за гроші здався їй чесним. Катерина пояснила, як потрібно поводитися, аби клієнт заплатив їй більше, ніж належить. Ці чайові можна було залишити собі повністю, а половину стандартної такси вона віддавала бородатому чоловіку, який так і не сказав, як його звуть.
Еля подзвонила матері і сказала, що знайшла роботу. Вони не бачилися, спілкувалися лише телефоном. Мати не питала, що це за робота, ніби боячись дізнатися правду.
Коли з’явилися гроші, лікування раптом здорожчало. Лікарі виписували все новіші й ефективніші ліки, призначали все дорожчі процедури. У їхніх голосах з’явилися увага і надія. Вони наводили нові вдалі приклади, обґрунтовували їх і знову просили грошей. Більше, ніж минулого разу.
Раз на два тижні вона приїжджала до матері, щоб оплатити борги і залишити грошей на майбутнє лікування. Вона проходила знайомими вулицями, заходила в свій дім і розуміла, що не повернеться сюди за жодних обставин. Усе це містечко здавалося їй декорацією до невдалого спектаклю.
Вона тримала матір за руку і думала, чи любить її. Слово «любить» натикалося на гладке дзеркало, відбивалося і відлітало кудись назад і вбік, ховаючись у невідомому напрямку. Це не було любов’ю, це просто було життям: млосні погляди чоловіків, їхні грубі доторки, їхнє бажання володіти, їхній момент перемоги і майбутня байдужість. Бажання змити з себе справжню картину, закрити її потоками теплої води, що падала з душу на голову. Життям були складені на журнальному столику купюри, які пройшли через десятки або сотні рук і опинилися біля неї. Життям були лікарі та її матір, яку роз’їдала зсередини страшна хвороба. Якби це все раптом зникло — це означало б, що життя закінчилося.
Літо змінило весну, осінь вкрила позолотою землю, зима обпекла холодом, і настала нова весна. Елі завжди здавалося, що Новий рік посеред зими — це якесь дивне непорозуміння, адже рік може починатися лише навесні.
Клієнти були різними. Одні відводили очі, наче соромлячись. Інші намагалися зробити їй боляче, але з часом вона навчилася їх розпізнавати і відразу ж заявляти, що ніякого садизму не потерпить. Треті заводили задушевні розмови. Четверті пропонували витягнути її з «цього болота», пропонуючи роботу помічником або секретаркою. П’яті ставали кимось на кшталт «постійних клієнтів», але їх було небагато, адже більшість чоловіків отримували фізичне задоволення при моральному розчаруванні.