Яр [uk]

Це вже був цілковитий крах наших ілюзій. Днів за кілька ми змирилися з поразкою й почали обдумувати інші шляхи, як запастись провіантом для майбутньої втечі. Та в кінці червня, так само опівночі, мене поторсав за ногу той самий Німий і тицьнув у руку малесенького згорточка, лунко дихаючи Носом і ротом. Я нишком оглянув ту річ аж перед побудкою. Почались білі ночі й давно розвиднилось. У згорточку виявилися гроші. Як платні за величезний золотий самородок їх було сміховинно мало, але ми й не збиралися багатіти. Цих кількох потертих купюр могло вистачити на перловку та сіль, без Яких годі було пускатись у смертельні мандри.

— Чтоб ти, контрик, не думал, что блатные — народ нечесный и толко ви, контрики, честные.

Певно, по-своєму Папа Швілі був максимально чесний і віддав нам саме половину одержаних за самородок грошей, бо між нами й «покупцем» був не один «половинщик». Та й мадам Потапова скуповувала самородки не за державними цінами, а від щедрот своїх.

Тепер належало придбати в нашому табірному кіоску, де з каторжан за кожну дрібницю лупили по три шкури, належну мінімальну кількість крупи та соли, та ще й так, щоб ніхто не звернув уваги на наш «надмірний апетит». У цій справі можна було провалитися ще легше, ніж із продавцем прихованого від концтабірних властей самородка. Ще краще було б запастися цукром, шоколадом або згущеним молоком, але таких делікатесів до кіоску не завозили, таке продавали тільки для начальства в «жилдомах», куди ми, звичайно, і не мріяли потрапити.

Усі гроші тримав у себе в сховку Яким, а мені й Кастусеві видавав потроху лише тоді, коли в кіоску з'являлися сіль чи перловка. Ми купували небагато за раз, щоб не привернути до себе нічиєї уваги, і все до часу складали серед свого дрантя на нарах. У неробочий час, коли в бараці було багато народу, ми намагалися лишати коло наших нар бодай котрогось одного з трьох, бо виснажений непосильною працею в'язень завжди голодний.