Експансія-I

Чи не поспішив ти з Голлівудом? Коли б ти написав мені, я зразу запросив би тебе з Елізабет та хлопчиками в Мадрід, тутешньому філіалу ІТТ (хоч усі вони пройдисвіти і лизали зад Гітлеру) потрібні серйозні працівники, і платили б вони вдвічі більше, ніж твої боси в «Твенті сенчурі фокс». Ну, гра зіграна, нічого не вдієш.

Я дуже радий, що ти знову зустрівся з Брехтом і Ейслером. Надішли мені їхні адреси, я напишу їм, дуже люблю цих художників. Ніяк не можу збагнути, чому Голлівуд досі не поставив Брехта по-справжньому. Я бачив його спектакль у Відні напередодні аншлюсу, він ще й тепер живе в моїй душі; саме Брехт помагав мені пережити страшний жах допитів, холод у камері, приреченість у бараку.

Де ти бачив Лайзу? Ні, не думай, я вже видужав, я переболів тим, що сталося, та хіба викреслиш п'ять років життя з пам'яті? Точніше — з серця, з пам'яті якось можна. Якщо людство навчилося легко забувати тих, хто був кумиром, то чому я маю бути винятком з правил? Я бачу твою скептичну посмішку, мовляв, говори, говори. Ні, правда, Грегорі! Вір мені. На підтвердження — у мене прохання: підбери мені когось з тих холоднооких і мудрих голлівудських дівчат, які свято виконують підписаний контракт на дружбу і на спільне прокидання в одному ліжку. Дівчина має бути кирпатенька, зеленоока, з веснянками (навіть восени), справжня американка (я все-таки трошечки расист, тим паче, що мій дідусь очолював ку-клукс-клан в Алабамі) і неодмінно освічена в тому коледжі, який ми з тобою знаємо; все, що завгодно, аби тільки не дурепа. Нехай навіть кривенька, аби тільки інтелектуалка. Серйозно, мене це збуджує, я стільки їх перебрав після того, як Лайза показала мені, що означає «вірність солдату», що мене не цікавить секс; послухати розумну дівчину в ліжку — найвища насолода.