Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
79. На думку Суду, ці принципи точно так же застосовні до використання і радіопередавачів, які за своїм характером та рівнем втручання практично тотожні телефон, які прослуховують.
80. У цій справі заявник у рамках процедури винесення й виконання постанови про прослуховування його розмови з В. не користувався майже ніякими гарантіями. Зокрема, дискреційне повноваження судових органів щодо винесення постанови про прослуховування не було обмежене жодною умовою, а обсяг і способи її виконання не були визначені; жодна інша конкретна гарантія передбачена не була. З огляду на відсутність конкретних норм, що передбачають такі гарантії, Суд не переконаний, що згадані вище вимоги, як стверджує уряд, задовольняли можливість для заявника ініціювати судове провадження з метою визнати «оперативний експеримент» протизаконними і клопотатися про виключення його результатів як незаконно отриманих доказів.
81. Звідси випливає, що за відсутності конкретних і детальних правил, застосування цього способу спостереження в рамках «оперативного експерименту» не супроводжувалося достатніми заходами захисту від різних можливих зловживань. Отож його застосування уможливлювало свавілля і не задовольняло вимоги законності.
82. Суд доходить висновку, що втручання в право заявника на повагу до особистого життя не було здійснене «згідно з законом», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції.
7. Таємні агенти
«Люді проти Швейцарії» (Lüdi v Switzerland), 12433/86,15 червня 1992 року.
40. ... в цій справі використання таємного агента ані саме по собі, ані в поєднанні з прослуховуванням телефонних розмов не зачепило приватне життя в контексті статті 8 ... Тоні брав участь в операції, пов’язаній з продажем 5 кілограмів кокаїну. Органи влади кантону, поінформовані німецькою поліцією, призначили співробітника поліції, який мав проникнути до широкої, як вони вважали, мережі наркоділків, що мали намір реалізувати наркотики у Швейцарії. Мета операції полягала в тому, щоб заарештувати торгівців після передання їм наркотиків. Відтак Тоні встановив контакт із заявником, який сказав, що він готовий продати йому 2 кілограми кокаїну вартістю в 200 000 швейцарських франків ... Від того моменту п. Люді повинен був знати, що він вчиняє кримінальне правопорушення, яке карають за статтею 19 Закону про наркотичні засоби, і, отже, піддавав себе ризикові наразитися на таємного співробітника поліції, завдання якого фактично полягало в його викритті.
«Тейшейра де Каштру проти Португалії» (Teixeira de Castro v Portugal), 25829/94, 9 червня 1998 року.
37. Передовсім Суд зауважує, що цей спір відрізняється від справи «Люді проти Швейцарії», в якій співробітник поліції діяв, склавши присягу, слідчому судді було відомо про його завдання, а швейцарські органи влади, діставши інформацію від німецької поліції, розпочали попереднє розслідування. Роль співробітника поліції обмежувалася його діями як таємного агента.
38. У цьому випадку ... уряд не твердив, що втручання офіцерів відбулося в рамках операції з протидії обігу наркотиків, дозвіл на яку дав і наглядав за якою суддя. Так само не виглядає, що компетентні органи мали вагомі підстави підозрювати в панові Тейшейра де Каштру торговця наркотиками; навпаки, він не мав судимостей і не перебував під попереднім слідством. Насправді він не був відомий працівникам поліції, які вступили з ним в контакт за посередництва В.С. і ТО. ... Крім того, наркотиків вдома у заявника не було, він їх отримав від третьої особи, яка, в свою чергу, отримала їх від іншої особи. Та й у рішенні Верховного суду ... не зазначено, що заявник мав під час його арешту при собі більше наркотиків, аніж той обсяг, про який його просили співробітники поліції, і тим самим не вийшов за межі тих дій, до яких його спонукувала поліція. На підтвердження доводів уряду про те, що заявник був схильний до скоєння правопорушень, жодних доказів немає. Неодмінним висновком із цих обставин є те, що два співробітники поліції не обмежилися переважно пасивним способом розслідуванням злочинної діяльності пана Тейшейра де Каштру, а впливали на нього, підбурюючи до вчинення правопорушення.
І нарешті, Суд зауважує, що національні суди в своїх рішеннях зазначали, що заявника засуджено головно на підставі заяв двох офіцерів поліції.
39. У світлі всіх цих міркувань, Суд дійшов висновку, що дії двох співробітників поліції вийшли за рамки дій таємних агентів, оскільки вони спровокували злочин, до того ж немає ніяких підстав вважати, що його було б скоєно без їхнього втручання. Це втручання та його застосування в оспорюваному кримінальному провадженні означає, що заявникові від самого початку відмовили в справедливому судовому розгляді. Відповідно, порушено пункт 1 статті 6.