Ресторан на краю Всесвіту
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #2
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Павло Насада
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Ресторан на краю Всесвіту». Краткое содержание книги:
— Ні, - відповів Форд, трішечки збитий з пантелику. Він сподівався не такої зустрічі. Він вирішив, що буде краще застосувати наступальну тактику.
— Ні, не маю, — повторив він. — Сірників я не маю. Натомість у мене є новини для вас…
— Шкода, — урвав його капітан, — у нас вони, на жаль, скінчилися. Уже кілька тижнів не можна прийняти теплу ванну.
Форд не дозволив заговорити собі зуби.
— У мене є для вас новина, — продовжував він, — про відкриття, яке може вас зацікавити.
— А його внесли до порядку денного? — втрутився чоловік, якого Форд перебив.
Губи Форда розтягнулися у широкій усмішці рок-музиканта.
— Та ви що, — розвів він руками.
— Атож, мені шкода, — роздратовано відповів чоловік, — але як консультант з проблем з багаторічним стажем я вимушений наполягати на важливості дотримуватися порядку, заведеного комітетом.
Форд пошукав очима підтримки у натовпу.
— У нього не всі дома, ви ж розумієте, — сказав він. — Це — доісторична планета.
— Звертайтеся до президії! — вигукнув консультант з проблем управління.
— Де ви бачите президію? — здивувався Форд і показав рукою на заглиблення у скелі.
Консультант з питань управління вирішив, що в такій ситуації наразі дуже доречно проявити обурення.
— Що ж, назвемо це президією, — сказав він.
— Чому б не назвати це просто скелею? — запитав Форд.
— Та ви ж, очевидно, не маєте ніякого уявлення, — сказав консультант, відмовляючись від обуреного тону на користь хорошої старомодної зверхності, - про сучасну методику ведення засідань.
— А ви не маєте ніякого уявлення про те, де опинилися, — відрізав Форд.
Дівчина зі скрипучим голосом підхопилася на ноги і продемонструвала свої голосові здібності.
— Заткніться обидва, — сказала вона, — я хочу внести пропозицію.
— Як ви її будете вносити? На власних плечах? — захихотів якийсь перукар.
— До порядку, до порядку! — продзявкав консультант із проблем управління.
— Гаразд, — сказав Форд, — подивимося, на що ви здатні. — Він сів, аби переконатися, як довго зможе стримувати своє роздратування.
Капітан гмукнув, показуючи своїм виглядом, що бажає примирення.
Я хочу закликати усіх до порядку, — миролюбно промовив він, — п’ятсот сімдесят третє засідання колонізаційного комітету Фінтлвудлвікса…
Десять секунд, подумки підрахував Форд, підхоплюючись на ноги.
— Це ж несерйозно, — вигукнув він. — П’ятсот сімдесят третє засідання, а ви ще навіть вогню не добули!
— Якщо б ви не полінувалися, — сказала дівчина з деренчливим голосом, — і поглянули в картку з порядком денним…
— На камінь з порядком денним, — радісно процвірінькав перукар.
— Дякую, про це ж і я вам казав щойно, — буркнув Форд.
— … то… ви б… побачили, — наголошувало дівчисько на кожному слові, що сьогодні ми слухатимемо звіт підкомітету перукарів у справі добування вогню.
— О… е-е… — застогнав перукар, ніяково зиркаючи з-під лоба, що повсюди в Галактиці зрозуміли б не інакше, як: «Е, а може, відкласти до наступного вівторка?»
— Гаразд, — сказав Форд, повертаючись до нього. — То що ви вже зробили? І що ви збираєтеся робити далі? Що ви думаєте про добування вогню?
— Ну, не знаю, — зам’явся перукар. — Вони мені тільки й дали, що кілька патичків…
- І що ж ви з ними робили?
Перукар знервовано понишпорив за пазухою, видобув з тренувального костюма і передав Фордові плоди своєї праці.
Форд підняв їх над головою, щоб побачили усі присутні.
— Знадобляться, щоб зробити перманент, — сказав він.
Натовп зааплодував.
— Не біда, — сказав Форд, — Рим не одразу спалили.
Натовп не мав найменшої уяви, про що він говорить, але присутнім все одно сподобалося. Вони зааплодували.
— Ви, як я погляну, абсолютно наївна людина, — сказала дівчина. — Якби ви так само, як я, усе життя займалися маркетингом, то вам було б відомо, що перш ніж створити будь-який новий товар, необхідно провести ретельне дослідження. Ми повинні дізнатися, чого люди сподіваються від вогню, як вони ставляться до нього, які асоціації він викликає у них.
Натовп прислухався, затамувавши подих. Від Форда очікували чогось незвичного.
— Запхайте собі це дослідження туди, де сонце не світить, — сказав він.
— От, от. І про це ми повинні дізнатися теж, — наполягала на своєму дівчина. — Необхідно передбачити усі способи його застосування.
— Та невже? — звернувся Форд до натовпу.