Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
В літературі можна зустріти інше розуміння спеціального рецидиву. Зокрема, А.А. Примаченок вказує, що спеціальний рецидив — це вчинення особою, що має судимість або невідбуте покарання, аналогічного чи схожого злочину[241]. Зазначимо, що навряд чи доцільно замість усталених понять «тотожний та однорідний злочини» вживати поняття аналогічний, схожий злочин тощо, так само, як із стану судимості відокремлювати невідбуте покарання, адже особа все одно при невідбутому покаранні вважається судимою.
За кількістю судимостей рецидив поділяють на простий (однократний) і складний (багаторазовий).
Під простим рецидивом розуміють вчинення умисного злочину за наявності лише одної судимості за попередній умисний злочин.
Складний рецидив має місце при вчиненні нового умисного злочину за наявності декількох (двох та більше) попередніх судимостей за раніше вчинені умисні злочини. Простий і складний рецидив можуть утворювати як різнорідні, так і однорідні, і тотожні злочини Якщо злочини різнорідні, то рецидив одночасно є загальним і простим (чи складним), наприклад, особа, що має непогашені суді мості за крадіжку та хуліганство, вчиняє зґвалтування. При наявності судимостей за однорідні (тотожні) злочини, скажімо, за декілька грабежів, вчинення нового грабежу чи крадіжки утворить спеціальний складний рецидив тощо.
За ступенем суспільної небезпеки розрізняють рецидив пенітенціарний і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.
Пенітенціарний рецидив завжди пов'язаний із покаранням у вигляді позбавлення ваті. Він має місце там, де особа, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, знову вчиняє злочин, за який засуджується до позбавлення волі. Наприклад, втеча із місць позбавлення волі (ч. 1 ст. 393 КК) є загальним рецидивом, а повторна втеча, за умови, що особу за попередню втечу вже було засуджено, є спеціальним пенітенціарним рецидивом, передбаченим в ч. 2 ст. 393 КК.
В кримінально-правовій літературі пенітенціарний рецидив іноді визначають як вчинення особою нового умисного злочину, якщо особа раніше вже засуджувалась до позбавлення волі. Однак, за новий умисний злочин не завжди призначається покарання, пов’язане із позбавленням волі. Як справедливо зазначає М.І Бажанов, за такої постановки питання відбувається невиправдане розширення поняття пенітенціарного рецидиву, адже сама його назва «пенітенціарний» пов'язана із відбуванням покарання в пенітенціарній системі, тобто в місцях позбавлення волі[242].
Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів — є там, де особа, що вже має судимість за один із таких злочинів, знову вчиняє незалежно від їх послідовності, тяжкий чи особливо тяжкий умисний злочин. Наприклад, особа, що має судимість за умисне вбивство, і знову вчиняє умисне вбивство, буде відповідати за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. В такому випадку слід говорити про рецидив особливо тяжких злочинів.
В новітній літературі з кримінального права висловлюється думка, згідно з якою до видів множинності злочинів також належить і сукупність вироків. Зокрема, В.П. Малков зазначає, що виділення сукупності вироків в окремий вид множинності є цілком обґрунтованим, тому що поняттями сукупність злочинів і рецидив злочинів не охоплюються всі можливі варіанти вчинення двох чи більше злочинів одною особою[243].
На перший погляд, наведена позиція має раціональне зерно. Дійсно, за чинною редакцією ст. 34 КК рецидив злочинів не можна ототожнювати з сукупністю вироків, тому що ці поняття не співпадають за змістом. Рецидив пов’язується лише із вчиненням умисних злочинів, тоді як сукупність вироків має місце у всіх випадках вчинення нового злочину після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попередній злочин. Крім того, рецидив злочинів не утвориться, якщо попереднім вироком особа була засуджена за злочин, вчинений у віці до 18 років, хоча сукупність вироків в цих випадках матиме місце.
241
Примаченок А.Л. Уголовное право Республики Беларусь. Общая часть. — Минск, 2003. — С. 47.
242
Див.: Бажанов М.И. Вказ. праця. — С. 70.
243
Див.: Энциклопедия уголовного права. Т. 3. — С. 494; Чернова Т., Малков В. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. — 1999. — № 10. — С. 46–48.