Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Типовий договір про користування електроенергією затверджений постановою Кабінету Міністрів [291] і поширюється на відносини за участю громадян. Умови Типового договору, що передбачають погодження сторонами відповідних показників, повинні кваліфікуватися як істотні. Умови Типового договору, що не передбачають погодження сторонами конкретних показників, є імперативними нормами цивільного права. Але це не виключає застосування умов конкретного договору, що суперечать Типовому договору до визнання таких умов недійсними судом. Крім того, відступлення в конкретних договорах від Типового договору допускаються на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК Такому висновку не суперечить п. 3 Правил користування електричною енергією для населення [291], яким електропостачальнику пропонується договір про користування електроенергією розробляти відповідно до Типового договору.
Кабінет Міністрів доручив Державній акціонерній компанії «Нафтогаз України» розробити Типову угоду на встановлення населенню побутових лічильників газу вітчизняного виробництва на умовах розстрочення платежу (п. З постанови «Про встановлення населенню побутових лічильників газу вітчизняного виробництва на умовах розстрочки платежу» [286]). Зазначена Типова угода затверджена наказом НАК «Нафтогаз України» [393]. її умови, що не вимагають погодження сторонами, мають характер правових норм, а тому підлягають застосуванню. Ті положення Типової угоди, що передбачають погодження сторонами конкретних показників, слід визнати істотними умовами такого роду договорів, оскільки вони побічно визнаються такими підзаконним актом, виданим відповідно до повноваження, наданим Кабінетом Міністрів названій акціонерній компанії. Встановлення в конкретному договорі додаткових умов, не передбачених у Типовій угоді, можливе. Для цього в Типовій угоді відводиться спеціальний пункт «6.3», який можуть заповнити сторони. Відступати від умов цієї Типової угоди можна на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК.
Типовий договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій затверджений як окремий нормативно-правовий акт разом з Типовим порядком конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій [377]. При їх затвердженні Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики послався на розпорядження Кабінету Міністрів від 30 липня 1998 р. № 628. Однак це розпорядження не передбачає затвердження зазначених типових договорів.
Проте з чинного на час затвердження Типового договору Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України слід зробити висновок про те, що в Державного комітету були (хоч і юридично небездоганні) повноваження затвердити названі типові договори. За таких умов названий Типовий договір повинен бути визнаним таким, що має силу акта законодавства. Цей Типовий договір передбачає узгодження сторонами вкрай обмеженого кола умов (двох — вартості робіт і строку дії договору). Інші пункти Типового договору формулюють норми цивільного права, відступлення від яких допускається відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК.
11. Порядок організації та виконання робіт за контрактами (договорами) — додаток 4 до Положення про формування і виконання Національної програми інформатизації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України [282], приписує контракт (договір) на розробку і передачу продукції та додатки до нього складати відповідно до форм, наведених в додатках до названого Порядку. Це дає підставу для висновку про те, що додаток 1 до Порядку — Контракт на створення (передачу) продукції має силу нормативно-правового акта, який містить норми цивільного права. Включення до контракту, що укладається, додаткових умов є можливим. Обов'язковим є також підписання сторонами додатків, передбачених нормативним Контрактом. У той же час прямої вказівки на обов'язковість Додаткової угоди до Контракту (договору) у Положенні про формування і виконання Національної програми інформатизації та додатку до нього не міститься. Можливо, така вказівка не зроблена навмисно, оскільки Додаткова угода до Контракту (договору) не містить умов, які мають самостійне регулятивне значення (без включення їх до конкретного договору з доповненнями змістовною інформацією).
Договір купівлі-продажу в розстрочку повинен укладатися за формою відповідно до додатка 2 до Правил торгівлі в розстрочку [280]. Так передбачено п. 5 названих Правил. Тому, хоча Договір купівлі-продажу товарів в розстрочку, що додається до цих Правил, і не названий типовим, він повинен бути визнаний нормативно-правовим актом, що містить обов'язкові положення, відступлення від яких, однак, є припустимими відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК. Щоправда, за змістом він затверджений як одностороннє зобов'язання покупця. Але навряд чи є підстави заперечити факт наявності в Кабінету Міністрів повноваження затверджувати подібні нормативно-правові акти. Вказівка в постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил торгівлі в розстрочку» на те, що вона видана відповідно до ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86] не слід розуміти таким чином, що названі Правила і Договір, що додається до них, не мають цивільно-правового змісту. Стаття 1 зазначеного Закону лише підтверджує повноваження Кабінету Міністрів затвердити Правила торгівлі в розстрочку, а взагалі воно випливає з п. 1 ст. 116 і ст. 117 Конституції України [1].