Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Бої 14.VІІ.
14-го Запорожці знову пішли всі, як один, уперед; до вечора навіть було захоплено на деякий час 7-ю Зап. дивізією Ярмолинці.
Розпорядження ШДА.
Групі СС було наказано й вимагалося від неї, нарешті, рушити вперед, а щоб допомогти Запорожцям переслідувати ворога, висунути свою кінноту на Франпіль. Волинській групі теж – просуватися вперед і забезпечити ліве крило групі СС.
Бої 15.VІІ.
Червоні встигли захопити Нову Ушицю; їхні роз'їзди пройшли ще далі на захід – до Миньковець. 15.VІІ. фактично було перервано зв'язок із Удовиченком. Отже, було наказано Божкові й повстанчому відділові Ю.Тютюнника звільнити від червоних Ново-Ушицький район.
15-го Запорожці з перемінним успіхом ведуть бої за Ярмолинці: спочатку вони відкидають червоних на північ від Ярмолинець, потім знову віддають їх червоним.
З цього ж дня, нарешті, почали свій рух СС. Вони вже переформувалися в дві дивізії, з окремими для них штабами і, певні в своїх силах, почали наступ. Також почала наступ і Волинська група.
Зміна ситуації.
15-го одержано телеграму такого змісту:
ч. 3963/оп.
НК ГА повідомляє, що 14.VІІ 7-ма Галицька бригада скупчується в Германівку, звідки буде направлена через Невірку на Кам'янець. Вслід за нею 16.VІІ має слідувати ще одна бригада. Крім того, дві бригади направлено на Гусятин-Городок. З огляду на несприятливі обставини, що склалися на фронті Галицької армії (перевага сил на боці поляків, а головне – відсутність мушкетних і гарматних набоїв, а також надії в близькому часі денебудь дістати їх), уся ГА й Галицький Уряд, починаючи з 15.VІІ, переходять на східній берег Збруча, цебто на Наддніпрянщину, щоб усі сили використати для спільної боротьби з большевиками й звільнити від них Наддніпрянську Україну. Питання ж про долю Галичини має бути передане на вирішення мирової конференції.
Сталося. Перехід ГА створив зовсім нові умови для боротьби, і тепер боятися за Кам'янець і того, що нас відріжуть від Збруча, не доводилося. Так скінчився дуже скомплікований, тяжкий і кривавий захист підступів до Кам'янця та передпілля.
Розділ X
огляд боїв з 13 по 15.VІІ. включно
Акції большевиків. Сх. ч. 2.
Червоне командування, розрахувавшися з 5-ю Галицькою бригадою, знову повертається до попереднього пляну добити нашу групу. Під Ярмолинцями скупчується частини Таращанців. Для підтримки своєї Проскурівської групи, большевики спід Жмеринки ведуть допомогові акції в двох напрямках: через Деражню на Михалпіль, підсилюючи Ярмолинську групу, а також розвивають наступ окремим відділом на Єлтушків-Нова Ушиця. Обсадивши Нову Ушицю, червоні фактично відрізали наші східні дивізії від ШДА і Кам'янецької групи. Проти Божка на Копайгород вони виставили тільки заслону.
Бої за Ярмолинці большевиками провадяться активно, на наші атаки вони відповідають контр-атаками, і переходять у наступ на широкому фронті.
На мою думку, червоні не досить звернули уваги на Ново-Ушицький напрямок – сюди вони надіслали невеликий відділ – до 600 багнетів і 200 шабель, і самий рух провадили не досить форсовано (партизани Ардлова й Сорокина).
Вже 8-9 червоні були біля м. Бар; до Нової Ушиці 40 верст, до Дунаївців – 80. На цьому шляху червоним ніхто не ставив значного опору.
Отже, до 13-14.VІІ. можливо було вже захопити Дунаївці й вийти на запілля Запорожцям. Комбінований наступ червоних від Ярмолинець і Дунаївців, можливо припустити, спричинився б до програної Запорізької групи (правда, Ново-Ушицька група червоних підпадала під удари з боку Божка). Все ж цей маневр міг би дати значні наслідки.
Проти Удовиченка почалися рішучі бої, обидві сторони вже до них підготувалися.
Акції наших груп.
Фактично тільки Запорожці ведуть уперті бої на Кам'янецькому напрямку. В цих боях Запорожці розгорнули всі свої сили, б'ються вони енергійно, в активності міряються з ворогом.
Характерні бої 13.VІІ. Контр-удар полк. Сальського 6-ю дивізією від Зінькова, а також скупчення його активної кінноти за лівим крилом утворюють вигідне тактичне становище для наступу й захисту. Відворот «гро» його сил на Солобківці не спинив активности Кам'янецької групи; він сам б'є по ворожому крилу й вириває ініціятиву у ворога. Ситуація до вечора 13-го досить повчальна. Здається – на фронті повний неуспіх. Головні сили Запорожців надщерблені, відступили назад на 15 верст; вони, як доповідає Ком. групи, мало здатні до бою; від ударної групи немає жодних відомостей, ворожа кіннота відрізала сполучення з нею. К-р групи гадає, що ударна група 6-ї дивізії напоролася на переважаючого ворога і не має успіху. В дійності, як з'ясувалося вночі, ситуація склалася зовсім інакше.