Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Після довгих пертрактацій, нарешті д. Петрушевич почав схилятися і дав напівзгоду перейти за Збруч.
На другий день делегати були в НК ГА. Тут справа змальовувалася трохи гірше для нас. У Штабі мали пропозицію від червоного командування, і галичани ще вагалися. Большевики обіцяли допомогти галичанам у їхній боротьбі проти Польщі, і негайно дати вогнеприпас та зброю. Мабуть була в Штабі течія за згоду з большевиками. Повертаючись назад, ще в Галичині ми зустріли Головного Отамана, який автом їхав до д. Петрушевича. Тут же на житах, біля бруку, Гол. Отаман з'імпровізував нараду; його поінформували, і Симон Васильович поїхав розв'язувати цю справу.
І справді, Головний Отаман і д. Петрушевич знайшли спільну мову, і було схвалене остаточне рішення. Взагалі, в успіхові цієї місії відіграла видатну ролю характерна вдача Симона Васильовича – уміння переконати й заспокоїти свого бесідника.
Розділ IX
зустрічні бої в районі Ярмолинець з 13 до 15.VІІ.
і події на Ново-Ушицькому напрямку
Бої з 13 до 15.VІІ. Сх. ч. 2.
З 13-го до 15-го VІІ. в районі Ярмолинець точаться уперті бої зустрічного характеру. Дуже цікавий момент з тактичного погляду склався до вечора 13-го на Кам'янецькому напрямку. Запорожці з ранку перейшли в рішучий наступ на Ярмолинці головними силами вздовж бруку на північ, маючи на лівому крилі полк Чорних Запорожців. Спочатку 8 дивізія була вскочила в Ярмолинці, але потім її відсунуто назад; червоні перейшли в контрнаступ на широкому фронті. Свій рух вони підтримували сильним вогнем з численних кулеметів.
Ситуація 13.VІІ. на Кам'янецькому напрямку. Сх. ч. 1.
Наші частини почали відворот, і до вечора відійшли геть аж на південь від Солобківців. Щоб урятувати ситуацію, ще опівдні 13.VІІ. полк. Сальський з району Зінькова кинув у ворожий фланг 6-ту дивізію у напрямі на північ від Солобківців. Пізно ввечорі становище здавалося для к-ра групи досить грізним – гро його сил, досить знесилене після добового тяжкого бою, зачепилося на південь від Солобківців, – полк. Сальський не сподівався, що дивізії можуть тут поставити значний опір. Між Солобківцями й Зіньковом продерлася ворожа кіннота й перервала зв'язок із 6-ю дивізією.[37] В резерві у ком. групи частин уже не залишалося.
Проти Волинців теж цочався ворожий рух, і їх тиснули в напрямку на Смотрич. З боку Бару ворог обсадив Єлтушків і посувається в напрямку на Нову Ушицю. СС й досі вважали себе небоєздатними, скерувати їх вперед було ще важко. Полк. Сальський, к-р Запорожців, загалом із сумом дивився на обставини.
Ситуація видавалася дійсно небезпечною.
До того ж одержано відомості, шо 5-ту Галицьку бригаду цілком відсунуто за Збруч.
Але Штаб Дієвої армії ще мав холодну кров: він уживав всіх заходів, щоби стримати Запорожців від відвороту й притягти на Гусятин і далі на фланг червоних хоч дві бригади галичан (дальше загаяння з переходом ГА за Збруч загрожувало поважною небезпекою). Січі наказано проявити активність у напрямку на Єлтушків.
Повстанський кіш отамана Ю.Тютюнника.
Одначе, зза бойових хмар іще виглядало проміння. 6-та дивізія сунулася й сунулася вперед (про це довідався полк. Сальський вночі з 13 на 14-те) й тиснула ворога перед собою, погрожуючи червоним, які захопили Солобківці. Ця погроза ворожому запіллю й примусила червоних поглядати назад і почати відворот на Ярмолинці. Також зовсім несподівано доля послала нам допомогу – цілу повстанчу групу от. Юрка Тютюнника – чисельний склад її біля 3.500 люду. Ю.Тютюнник 13-14.VІІ. прибув у район Копайгорода, де було розміщено Запорізьку Січ. Також і поляки натискали на ГА і прискорювали перехід її через р. Збруч.
37
[15] До того ж, Запорожцям не вистарчало мушкетних набоїв: вони потребували 300 тисяч, надіслано 9 тисяч.