Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
ЛЯПАС
1262. Суддя: — Зізнайтесь, ви дали цьому чоловікові ляпаса?
Звинувачений: — Ні.
Потерпілий: — Він бреше!
Звинувачений: — Заткнися, бо вхониш іще одного!
ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ
1263. Суддя — Ви знаєте, що маєте говорити тільки правду? Так от, що можете сказати на своє виправдання?
Підсудний: — Що ж, громадянине суддя, за таких обмежень я не знаю, що й сказати.
СІРНИКІВ НЕ БУЛО
1264. Вночі на залізниці трапилась аварія. Запідозрили стрілочника й віддали до суду.
— Ти був на посту, коли трапилась аварія? — питають старого.
— Був, панове судді.
— Мав при собі ліхтар?
— Мав, вельможні судді.
— Махав ним?
— Махав, ясний суде.
— Но, можеш іти.
Надворі стрілочник полегшено зітхнув, стиха промовив до себе:
— Добре, що не питали, чи був ліхтар засвічений, бо в мене якраз сірники вийшли.
КАЛЕНДАР
1265. Дружина до чоловіка:
— Наш сусід знову сидить у тюрмі.
— Звідки знаєш?
— Я спитала його дружину, коли він повернеться, а вона глянула на календар.
ЯКЩО ОДНОМУ...
1266. Зустрілися два приятелі, один другому і хвалиться:
— Описували вчора майно у розкрадачів із крамниці, а я там був за понятого. Стільки було там добра всякого, що ти зроду не бачив. Мені б на цілий вік вистачило, ще й дітям лишилося б.
— А я на суді був,— каже другий,— Якраз тих злодіїв, що крамницю розкрадали, судили.
— А багато їм дали? — цікавиться перший.
— Та всім разом дали стільки, що тобі одному вистачило б до кінця віку, ще й дітям твоїм лишилося б.
З ГОЛОВОЮ
1267. На засіданні колгоспного правління викликали водія, що полюбляв заглядати на дно чарки. І докоряли, і лаяли, і усовіщали бідного, аж сім потів із нього вигнали.
— І випити не гріх,— пояснювали йому,— але треба це робити розумно, з головою, як порядні люди.
Повернувся водій із засідання, а друзі й питають:
— Ну що, без біди обійшлося?
— Поки що без біди,— відповідає водій,— лише сказали пити з головою, а я, чесно сказати, ще ні разу з ним не випивав, все з бригадиром.
ПЛАТА ЗА ГАМАНЕЦЬ
1268. Глухої ночі йде чоловік містом, а з-за рогу вискакує грабіжник. Направив пістолета і примусив віддати гаманця. Вже хотів піти, але перехожий просить:
— Змилуйся, чоловіче, не повірить дружина, що мене пограбовано! Хоч у піджак стрельни!
Грабіжник згодився. Стрельнув, а перехожий своєї:
— Ще тут прострель!
Прострелив грабіжник і рукав, а перехожий шапку знімає.
— І сюди стрельни! — просить.
— Стрельнув би,— каже грабіжник,— та набоїв немає.
— Немає?! — перепитує перехожий, хапаючи грабіжника за комір.— Тоді підеш зі мною в міліцію.
У ПРОКУРОРА
1269. — Подаю позов на Лайоша Чамаду. Торік сказав про мене, що я носорог.
— А позов на нього хочете подати аж тепер?
— Ну, так. Я лише вчора під час відвідин зоопарку побачив, яка то гидка тварина.
РІЗНІ РЕПУТАЦІЇ
1270. Письменник Севатос розповідав, що знаменитий критик Ібреіляну дуже боявся грабіжників. Кожного вечора він щільно замикався в будинку чи навіть барикадувався.
Якось Севатос сказав йому:
— Навіщо такі запобіжності? Адже у вас немає репутації заможної людини. Я, приміром, завжди сплю з відчиненими вікнами і дверима.
На це Ібреіляну відповів:
— І все ж таки між нами є суттєва різниця. Я не маю репутації заможної людини, зате ви маєте славу бідняка.
НА ВЕРБІ ГРУШІ
Вразлива мавпа, довідавшись про теорію еволюції:
— Ні, то неможливо! Я цього не переживу!
ЯК НАДРУКОВАНО
1271. Син до батька — письменника:
— Татку, то правда, що ви самі написали цю книжку?
— Правда, синку. А що, сподобалася?
— Дуже гарна. Точно така, як друкована.
ПОРАДА
1272. — Хочу купити своїй жінці книжку з глибокими думками якогось давнього автора. Що мені порадите?
— Нічого такого в нас тепер нема, але купіть їй книжку сучасного автора, і там знайдете глибокі думки давніх авторів!
АВТОРКА
1273. — Публікую свої поезії під псевдонімом Анна Новакова.