Фаренго. Ч. 2. Гніздо
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-036-0
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Фаренго. Ч. 2. Гніздо». Краткое содержание книги:
— Так, пане міністре, бачився.
— Вона вас звинуватила у смерті матері?
— А також у смерті лорда Атлопатека та у переслідуванні родини Ферфаксів.
— Вона тяжко пережила загибель Джиліна, — Наварін видобув з таємної шухлядки графин із золотавим напоєм і склянки. — Будете?
— Після сьогоднішніх пригод не відмовлюсь.
— Доля Найги мені не байдужа. Сім’я Палангусів є династійно дотичною до мого роду, — повідомив лорд. — Матір’ю Чайдри була донька барона Завшан-Мірського, а мати барона (себто прапрабабця Найги) — з Наварінів. Усі Палангуси — кастові офіцери, аристократи з еліти еліт Золотої Планети. Бачили, яка у них темна шкіра? Вони з давніх часів підбирали собі партнерів з африканськими генами, тому що вважають, що африканська кров допомагає перемагати на рингу. Дванадцять поколінь Палангусів займались бойовими мистецтвами. З цієї родини вийшов не один чемпіон Аврелії і Альфи Альфи. Статуї Палангусів стоять у Залах спортивної слави кількох світів. Найга достойно продовжила сімейні традиції. Шляхетна і харизматична жінка, як і її покійна мати. Джилін був у неї щиро закоханий.
— Найзі є чого впадати у нерви, — підсумував Ланс. — За покійну Чайдру! Нехай спочиває в мирі!
— За Чайдру Саваті Палангус! Земля їй пухом, як казали мої предки, — підтримав лорд, і вони випили, не чокаючись. — А ви що, брали участь у допитах Ферфаксів?
— Ні, їх допитували люди Біргіра Яна.
— Кажуть, що суддя і Фатіма визнали, що саме вони організували вбивство намісниці Унно?
— З тими методами допитів, які практикували люди Біргіра, будь-хто визнав би себе винним. І будь у чому.
— Так, розумію, — кивнув Наварін. — Суддя, кажуть, від того всього збожеволів.
— Не дивно. Спочатку на ринзі гине його старша донька. А потім йому показують, що зробили з молодшою. А він, наскільки мені відомо, любив своїх доньок.
— Ваша правда, генерале. Любив їх, пишався ними. Нещасний батько, нещасна Фатіма… До речі, вона ще жива?
— Не знаю. Коли мене відправили у відставку, була живою.
— Цю справу засекретили.
— Звісно.
— Вона, ця справа, ще не закінчена, — тихо, але чітко мовив старий лорд.
— Навіть так? — Маккосліб зрозумів, що Наваріну відомо щось важливе. Щось, можливо, пов’язане з його запрошенням на Аврелію.
— Наші люди відслідкували одну із операцій тутешніх Джи Тау. Ваші колишні колеги навіщось складають списки тих, хто отримав ураження від кульових блискавок адельм. Але не звичайних адельм, а дуже рідкісних чорно-червоно-жовтих. Наукову назву підсімейства я забув. Старий мозок, мій друже, вже геть не тримає латини… Мисливці називають їх «смугастиками». І ось, агенти Джи Тау по всій планеті шукають жертв «смугастиків». Шукають із такою шаленою наполегливістю, наче нічого важливішого для них не існує. Дивно, правда ж?
— Дійсно, важко зрозуміти мету.
— Ви нічого про це не чули?
— Ні, — твердо мовив Ланс. — А яким боком все це пов’язано з минулорічними подіями на Кідронії?
— От і ми б хотіли про це дізнатись, — Наварін налив у склянки нову порцію віскі. — Знаємо лише, що камер-корнет Фатіма Ферфакс два роки тому, під час перебування у родовому маєтку матері, отримала важке ураження кульовою блискавкою. Й що найцікавіше: ту блискавку випустила адельма-«смугастик».
— А хто ще у списках?
— З відомих вам персонажів: терорист Хепі Махоніко, його сестра Пела, її коханка Орбана Анс і…
— Найга Палангус?
— За дедуктивне мислення, генерале! — старий лорд підніс догори свій келих.
24
Борт лінкора L1 «Айн-Соф»,
система зірки Мелані
в Темному Агрегаті Оріона.
17 пентарія 417 року Ери Відновлення.
— Отже, я підбиваю підсумки першого етапу експедиції, — оголосив Зоран, як тільки усі дослідники і члени екіпажу розташувались на диванах Зали нарад. — Перше й найочевидніше: матки на Тифоні немає. Друге: ми знайшли на 9КВ40:2 дослідницьку станцію магонійців, які експериментували там із ґиргами, а можливо, й з іншими видами біологічної зброї. Станцію побудували за кілька мільйонів років до магонійців. Судячи з того, що нам відомо, десь на початку Третього циклу гуманоїди з Оріону протистояли тут, у системі Мелані, древній негуманоїдній расі. Магонійців цікавила зброя, яку застосовували у тій війні. Нас вона теж цікавить. Третє: на лінкор доправлено майже шістсот кілограмів магонійської інформаційної техніки, яку вивчає команда лейтенанта-дослідника Вольска. Мені відомо, що отримані цінні дані. Четверте: ми спровокували ворожу атаку, і тепер на поверхні Тифона лежать мертві ґирги. Їжі для них там немає, вони це зрозуміли, й нових ґиргів на Тифон не прибуває.