Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
Тривога за Джейн також підточувала спокій Елізабет. Пояснення містера Дарсі зігнало тінь з репутації Бінґлі, і від того, що могла здобути, а натомість втратила її сестра, прикрість лише посилювалася. Його почуття були щирі, а поведінка — бездоганна, якщо не брати до уваги його безумовної довіри до друга. Як же гірко було усвідомлювати: Джейн втратила надію на шлюб, що обіцяв подарувати їй щастя, із чоловіком, наділеним усіма можливими чеснотами, через безум і недоброзвичайність власної сімейки! О горе! Якби ж то вона могла їх усіх позбутися!
А коли до цих спогадів долучалася ще й розповідь про істинну натуру Вікгема, то не дивно, що завжди безтурботній Елізабет, яка доти і днини не прогорювала, насилу вдавалося мати достатньо радісний вигляд.
Протягом останнього тижня гостин їх так само часто запрошували до Розінґзу, як і на початку. Саме там Елізабет провела й останній вечір: її ясновельможність знову висміювала китайські бойові мистецтва, вказувала, як потрібно пакувати речі, і так наполегливо пояснювала, як складати сукні, що після повернення Марія вирішила розпакувати валізу, яку сама ж уранці склала, і спакувати все по-новому.
На прощання леді Кетрін зверхньо побажала їм легкої дороги й запросила до Гансфорда наступного року; а міс де Бурґ навіть зробила реверанс і протягнула їм свою слабеньку ручку.
Розділ 38
У СУБОТУ ВРАНЦІ ЕЛІЗАБЕТ і містер Коллінз першими спустилися до сніданку. Він скористався цією нагодою, щоб попрощатися з нею, як вважав за належне.
— Не знаю, міс Елізабет, чи місіс Коллінз уже висловила вам нашу вдячність за те, що ви ласкаво погодилися нас навідати. Я певен, що ви не поїдете, не вислухавши її подяк. Запевняю, ваше товариство було для нас великою радістю. Ми знаємо, мало що може привабити мандрівця до нашої скромної оселі. Живемо ми просто, кімнатки в нас скромні, слуг мало, світу не знаємо — напевно, панянці, що двічі побувала на Сході, в Гансфорді нудно.
Елізабет щиро йому подякувала й запевнила, що всім задоволена. Ці півтора місяця стали для неї великою втіхою: вона вдячна за нагоду побути з Шарлоттою і за певність, що до її подруги ставляться чуйно і дбають про неї. Містер Коллінз на те відповів:
— Мої погляди й думки в усьому збігаються з думками моєї любої Шарлотти. Просто дивовижно, які ми подібні — і вдачею, і переконаннями. Напевно, ми створені одне для одного.
Елізабет могла б додати, що цілком з цим згодна, адже Шарлотта перетворюється на зомбі, а містер Коллінз — жахливо непривабливий і завжди таким буде. Але вона просто запевнила, що втішена його родинним щастям і ніколи в ньому не сумнівалася. Втім, вона анітрохи не пожалкувала, коли її монолог урвала поява самого джерела родинного щастя. Бідолашна Шарлотта! Як гірко було бачити її тепер, коли її перевтілення майже завершилося! Проте вона знала, на що йшла. Вже незабаром навіть нетямущий містер Коллінз зрозуміє, що відбувається, і муситиме стяти їй голову. Проте Шарлотта, схоже, не хотіла, щоб її жаліли. Своя оселя, хатні клопоти, парафія і курочки, а також ласі шматочки смаковитих мізків, з кожним днем дедалі привабливіші, ще не втратили для неї своїх принад.
Нарешті прибув екіпаж, валізи пристебнули, клунки занесли всередину: все було готово до від’їзду. Елізабет тепло попрощалася з Шарлоттою, знаючи, що подруги вже не побачить. Містер Коллінз провів її до карети, по дорозі загадавши передавати найщиріші вітання родині, подякувати їм за теплий прийом у Лонґборні минулої зими й переказати привіт містеру та місіс Ґарді-нер, хоча з ними він взагалі не був знайомий. Нарешті Елізабет сіла в карету, Марія — за нею, і вони вже ладні були зачинити дверцята, коли містер Коллінз знічено нагадав, що панянки забули лишити повідомлення для леді з Розінґзу.
— Ви ж, напевно, хотіли передати своє скромне пошанування й щиру вдячність за ласкавий прийом.
Елізабет не стала заперечувати — і тоді їм нарешті дозволили зачинити дверцята й рушити.