Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Після повернення посли доповіли цезарю про переговори з Аттилом. З Констанцієм була заручена колишня дружина Арматія, сина римського полководця Плінти, що досягнув консульського звання. Згаданий Арматій був відправлений в Лівію проти авсоріанів98 і отримав над ними перемогу, але потім занедужав і помер. Його дружину, знамениту родом та багатством, цезар переконав одружитися з Констанцієм. Таким чином була припинена ворожнеча з Аттилом. Але Феодосій боявся, щоб Зінон не став домагатися верховної влади.
14-й уривок99 (9-й уривок за В.Латишевим)
Посланий до нього [тобто, до Аттила] Феодосієм молодшим в якости посла Пріск, між іншим, повідомляє наступне. Переправившись через величезні річки, а саме Тісію, Тібісію та Дрікку100, ми прибули на місце, де колись Відікула101, найхоробріший з готів, став жертвою підступности сарматів. Звідти ми невдовзі досягли селища, в якому перебував цар Аттило.
Селище, говорю я, схоже на вельми обширне місто, в якому ми виявили дерев'яні стіни, побудовані з добре струганих дощок, скріплення між якими були так по-мистецьки загладжені, що навіть при уважному розгляді навряд чи можна було б помітити з'єднання дощок [очевидно, це була дерев'яна огорожа, а не стіни — А.К.]. Там було видно простори! бенкетні зали та дуже красиво розташовані портики. Площу оточувала огорожа на величезному протязі, так що сам простір указував на царський двір. Таке було місцеперебування царя Аттила, що володів усією варварською країною. Цьому місцеперебуванню він надавав перевагу перед взятими містами.
15-й уривок (Йордан, 183) (10-й уривок за В.Латишевим; Г.Дестуніс)
Хоч Аттило мав такий характер, що завжди покладався на велику вдачу, але йому надавав ще більшої впевнености знайдений меч Орея, який завжди вважався священним у скіфських царів. Історик Пріск розповідає, що він був віднайдений по такому випадку.
Якийсь пастух побачив, що одна із його корів шкандибала поранена. Не знайшовши причини рани, в тривозі пішов він по кривавим слідам і нарешті прийшов до меча, на який необережно наступила корова. Він викопав меч і негайно відніс його до Аттила. Радісний від такого подарунку, він з властивою бундючністю102 вирішив, що поставлений володарем всього світу і що через меч Орея йому вручена влада в усіх війнах103.
16-й уривок (450 р. після Р.Х., 12-й уривок
за Г.Дестунісом)
Коли Аттило узнав, що після смерти Феодосія престол Східно-Римської імперії посів Маркіан [450-457 рр.], і коли його повідомили про те, як обійшлися з Онорією, відправив він послів до імператора західних римлян з вимогою, . щоб їй не було ніякого утиску, бо вона змовлена за нього і що він помститься за неї, якщо вона не отримає престолу104. Східним римлянам він писав, щоб надіслали йому належну данину.
Західні римляни відповіли, що Онорія не може бути видана за нього, бо одружена з іншим чоловіком, престол же їй не випадає, бо верховна влада у римлян належить чоловічій, а не жіночій статі. Східний імператор оголосив, що він не зобов'язаний платити призначеної Феодосієм данини,І і якщо Аттило буде залишатися у спокої, то він вишле йому дари, але якщо буде погрожувати війною, то виведе силу, яка не поступиться його силі105.
Після таких відповідей Аттило був у нерішучости і роздумував, на яку з двох держав напасти. Нарешті він вирішив розв'язати1 війною клубок суперечностей на заході, де повинен був битися не лише з італійцями, але й з готами та франками: з італійцями, щоб отримати Онорію разом з її багатством, а з готами — на догоду Гезеріху106.
17-й уривок (450 р. після Р.Х., 13-й уривок
за Г.Дестунісом)
Приводом до війни Аттила з франками була кончина їхнього правителя та суперечка між синами за престол: старший вирішив триматися союзу з Аттилом, а молодший — з Аецієм107. Ми бачили цього останнього, коли він з'явився в Рим з пропозиціями: на обличчі ще не пробивався пушок; русяве волосся було таке довге, що охоплювало плечі. Аецій усиновив його, щиро обдарував і відправив до імператора для укладення між ними дружби та союзу.