Амністія для Хакера
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-94-4
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Амністія для Хакера». Краткое содержание книги:
Дізнавшись про свою смертельну хворобу, головний герой вирішує мститися людині, яка колись зруйнувала йому життя. Але у відведений долею час він встигає перекваліфікуватись із комп’ютерного новачка на хакера, вийти на слід великих грошей, викрити злочинців, знайти справжнє кохання та врешті відновити справедливість. А несподівану розв’язку твору не вдасться відгадати навіть найкмітливішим поціновувачам жанру!
Мовчки повернувшись, Кобища підійшов до переляканого старого, простягнув йому дві фотокартки і запитав:
— Це він? Це ваші квартиранти?
— Еге… — тільки й спромігся той, якось зумівши тремтячими руками насадити на ніс окуляри. — Дівчина — та сама… вона…
— А цей?
Старий довго і зосереджено розглядав обидва фотороботи, а потім знизав плечима.
— Може, й він… Трохи схожий… Наш, здається, без бороди був… А цей…
— Де вони? — запитав слідчий.
— Поїхали вже…
— Куди?
— Не знаю, не казали…
— Коли?
— Зранку, сьогодні… Машина якась червона була. Запакувалися й поїхали… Годин зо штири вже буде.
Кобища розвернувся й пішов геть.
— Працюй, — сказав він, наче ні до кого, проходячи повз Сердюка.
— Е! — несподівано озвався дід, який нарешті прийшов до тями й навіть зрозумів, хто тут за головного. — Тут вони забули шось! Баба сьогодні прибирала і під столом знайшла… Може, вам треба? — І він зник у хаті, а потім повернувся, тримаючи в руках комп’ютерну дискету.
Обличчя майора висловило все. Він швидко підійшов до діда Федора, схопив дискету й пішов геть. Проходячи біля Сердюка вдруге, він знову промовив йому:
— Працюй!
Але це було сказано вже зовсім іншим тоном.
Риси обличчя Карповича зараз особливо загострилися. У ньому наче стислася якась пружина у той момент, коли чорна дискета зникала в дисководі. За кілька хвилин до цього з нею вже ознайомився дактилоскопіст Костянтин Павлюк. Генерал Панасюк очікував у комп’ютерній, похрясткуючи за звичкою пальцями. Він трохи відійшов від істерики і вдавав, ніби нічого такого вчора й не сталося.
На екрані з’явилася якась таблиця з незрозумілими написами. Карпович стукав по клавішах, і таблиці змінювалися одна за одною, а він швидко проглядав їх.
— Ну що там? — не втримався начальник. — Що це таке, кажи!
— Антивірусна програма. Перевіряю дискету на наявність вірусів, щоб не занести їх до нашого комп’ютера.
— Та на хріна тобі ті віруси? Я тобі новий комп’ютер куплю! Чого ти жили тягнеш? Дискету давай!
— Зараз буде й дискета, — не змигнувши оком відповів Карпович. — Це лише кілька хвилин…
Панасюк запхав руки до кишень і нервово заходив по кімнаті. Кобища сидів, зіпершись сідницями на один зі столів, і намагався просто не бачити свого начальника.
— Ну ось… А зараз дискета… — промовив Карпович.
Вони схилилися над ним. На екрані блимнуло кілька яскравих картинок, потім з’явилися написи англійською, такі ж яскраві. А потім…
Це був наче мультфільм. Невідомо звідки вилетів незграбний кумедний вертольотик і почав пурхати на тлі якогось екзотичного гірського пейзажу.
— Що це за чортівня? — грізно спитав Панасюк.
— Гра. — Карпович був незворушний. — Комп’ютерна гра.
Потім з неба злетів дракончик з чудернацьким зубатим дзьобом і почав ганятися за вертольотиком.
— А це хто? — з інтонацією цілковитого бовдура запитав начальник.
— Гм… Як не дивно — птеродактиль, — відповів Карпович.
— А на біса воно йому? — не втямив Панасюк. — На хріна за неї животи дірявити? Її що, так важко купити?
— Зараз спробуємо дізнатися.
На екрані знову з’явилися якісь таблиці та символи, а начальник запхав руки до кишень і заходився намотувати круги. Аж раптом двері відчинилися, і Кобищу покликали до телефону. Той ненадовго вийшов.
— Дзвонив Павлюк, — повідомив він, повернувшись. — На дискеті лише дідові та бабині відбитки.
Панасюк мовчки глянув на нього. Нарешті озвався Карпович:
— Ну, що можу сказати… Це комп’ютерна гра. Але… Словом, хтось її зламував. — І побачивши німе запитання на обличчі начальника, додав: — Хтось заходив у робочий файл. Користуватися — це одне, а зайти у робочий файл і змінити програму — зовсім інше. Так ось, хтось туди увійшов і вніс якусь додаткову інформацію.
— Яку?
— Так я відразу не скажу, треба шукати.
— Це може бути дискета, за якою всі полюють? — запитав начальник.
— Чому ні? Взагалі, спочатку варто запитати того Олега з салону продажу. Все-таки робочий файл зламано. Навряд чи ваш «хакер» здатний на це. Можливо, це дискета Маліцького, і він приклав до неї руку, так, задля розваги.
— Ну то розбирайся! — гаркнув Панасюк.
— Я розбираюся, — сухо відповів Карпович, — у міру власних можливостей. Не заперечую, є й кращі фахівці.