Успішні виступи на TED
- Автор: Андерсон Крис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7388-35-6
- Переводчик: Олександра Асташова
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Успішні виступи на TED». Краткое содержание книги:
Тож що таке це «більше»? Це людина, яка не просто інформує, а надихає.
Уявіть промову як два потоки, що надходять до нас одночасно. Слова оброблює мовна підсистема мозку, яка працює майже однаково, коли ви слухаєте і читаєте. Але на неї нашаровується потік метаданих, які дають змогу (загалом несвідомо) оцінити кожне почуте слово й визначають його місце на вашій шкалі пріоритетів. Ці процеси відсутні під час читання: вони вмикаються лише тоді, коли ви дивитеся на спікера й чуєте його голос. До того ж додатковий потік викликає в глядача такі почуття:
• Зв’язок: «Я довіряю цій людині».
• Небайдужість: «Кожне слово таке цікаве!».
• Цікавість: «Я чую це в голосі й бачу в очах».
• Розуміння: «Логічний наголос на цьому слові плюс цей жест рукою — ось тепер я зрозумів!».
• Співчуття: «Я бачу, як тобі боляче».
• Захват: «Ого, ця палкість заразлива!».
• Переконання: «Яка рішучість в очах!».
• Дія: «Я хочу бути в твоїй команді. Додай мене до списку».
Загалом, це і є натхнення у найширшому сенсі. Я уявляю його як силу, що змушує мозок осмислити нову ідею. Безліч думок відкладаються «на потім» й одразу ж забуваються. Натомість натхнення вихоплює ідею і ніби спрямовує на неї промінь прожектора: «Увага! Наближається новий важливий світогляд! Готовність номер один!»
Залишається загадкою, чому ми так жваво реагуємо на деяких спікерів. Ці здібності розвивалися протягом тисяч років і глибоко вкоренилися в нашій свідомості. Десь у вашому мозку існує алгоритм довіри. Алгоритм переконливості. Алгоритм перенесення емоції з однієї голови до іншої. Ми не знаємо деталей цих алгоритмів, але докази незаперечні. І вони розподіляються на дві категорії: те, що робить ваш голос, і те, що робить ваше тіло.
Якщо буде нагода, послухайте першу хвилину промови Джорджа Монбіо. Його слова чарівні, але далеко не сенсаційні.
«Замолоду я, працюючи журналістом-дослідником у найдивовижніших частинах світу, шість років життя присвятив пригодам у диких тропіках. Я був таким відчайдушним і нерозважливим, як це буває лише в юності. Ось чому трапляються війни. Але життя моє було яскравим, як ніколи. І коли повернувся додому, сфера мого існування поступово так звузилася, що робота посудомийки тепер здавалася цікавим життєвим викликом. Я спіймав себе на тому, що намагався роздряпувати стіни мого існування, наче шукав виходу в ширший світ за їх межами. Здається, я екологічно стомився».
Але ви чуєте з його вуст зовсім інше. Якщо передати інтонацію різними шрифтами, вийде щось типу такого:
«Замолоду я, працюючи у найдивовижніших частинах світу журналістом-дослідником, присвятив шість років життя пригодам у диких тропіках. Я був таким одчайдушним і нерозважливим, як це буває лише в юності. Ось-чому-трапляються-війни. Але я почувався живим як ніколи. І коли повернувся додому, сфера мого існування поступово так звузилася, що робота посудомийки тепер здавалася цікавим життєвим викликом. І я спіймав себе на тому, що намагався роздряпувати стіни мого існування, наче шукав виходу в ширший світ за їх межами. Здається, я екологічно стомився».
На папері виглядає жахливо. Але коли ви чуєте це від Монбіо, одразу ж проймаєтеся кожним звуком. Майже всі слова майстерно промовляються різним тоном і мають різне значення. Це додає вступу особливого відтінку, який неможливо передати друкованими літерами. І цей талант поширюється далі на промову. Безперечно, слова Джорджа самі по собі просякнуті інтригою, але саме його голос змушує глядачів відчувати цікавість і захват.
Як він це робить? Викладачі сценічного мовлення називають в арсеналі голосу шість інструментів: гучність, висота, темп, тембр, тон і просодія — мелодійні інтонації, що відрізняють питання від ствердження. Хочете дізнатися більше? Тоді рекомендую переглянути промову TED Джуліана Трежера «Як говорити, щоб інші захотіли слухати». Він не лише дає потрібні поради, а й показує вправи для підготовки голосу.
Як на мене, ключовим поняттям у мовленні є різноманітність, що залежить від сенсу, який ви вкладаєте у слово. Іноді спікери про це забувають. Кожне їхнє речення звучить однаково й банально: тон трохи підвищується на початку і знижується наприкінці. Жодних пауз чи зміни темпу. Виглядає так, що в промові ви не вирізняєте нічого важливого. Монотонне плентання від початку до кінця. За природою впливу це нагадує гіпноз: глядачі просто засинають.