Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Твій товариш по навчанню Григор[ій] Сав[ич].
60
[Харків, 8 листопада 1763 p.]
Carissime adolescens mi МісІіаёІ, єй ттоаттк!
Nempe satellitii dux regi proximus esse Assolet et regis proximus ora videt.
Sic tuus et МісІіаёІ princeps Dux, proximus illi,
Qui Deus est Jacob481, adstat et ora videt.
Numinis obtutum porro quisnam aspicit? Audi,
Dilectus Christi discipulus quid ait:
Пад o ацартаѵсоѵ ой цг|7тотє сйракеѵ айтоѵ, ойЬ' еуѵсо айтоѵ...482
Quo magis hanc terram fugiens peccata relinques,
Hoc propior poteris Numinis ore frui.
Tag цеѵ pLOTLKag e^co єкраААє церіцѵад.
Ayiog єстт' ovxcog, yalav o катафроѵагѵ.
Macte nova virtute Dei: sic itur ad astra;
Quid tibi cum terra? Nil habet ilia boni.
Abjectis curis, quibus ardet futile vulgus,
Verus es, d) Міх«лЛ, aemulus Angelicus:
Sed, МісІіаёІ! vis excellentia dona Dei? Ergo
Eximius vulgi temptor ut esse queas,
Акоиє та and каддіад.
*
Sed acdpe ista quoque, non de summis, ut ajunt, labris.
Angelus est in carne quidem, sed spiritus ille est;
Carne latet Christus, sed Deus ille tamen.
Temne voluptates, et eris mihi magnus Apollo483:
Imo mihi princeps ille атоатф/ос484 eris.
Crede tamen, licet haud capis haec, et postea dices Mendacem, aut fuero magnus Apollo tibi.
Vale, cariss[ime] ac angelicum diem angelice transige.
Log сгищааѲгітгід Грг)у6ріод o Еа(3(3іѵ.
1763, ilia heri haec manus
7Т£7ТОІГ)Ка.
Nov[embris] 8.
*
Найдорожчий мій юначе Михайле, будь щасливий!
Той, хто очолює варту, найближче стоїть до царя,
Бачить найкраще такий і обличчя цареве.
Так і верховний твій вождь Михаїл щонайближчий до того,
Хто є Бог Якова. Поруч стоїть він, лице споглядаючи.
Хто ж, окрім нього, бачить божественний лик?
Слухай, що каже улюблений учень Христа:
Всяк, хто грішить, той ніколи не бачив Його,
Той і не знає його...
Отже, що більше, цураючись світу, ти уникаєш гріхів,
То споглядаєш ти ближче лице божества.
Кинь-бо турботи земні!
Стань-бо ти справді святим.
Радий новій я чесноті твоїй! Так ти сягнеш до зірок.
Що тобі тут на землі? Доброго тут немає.
Кинувши справи, якими чернь легковажна живе,
Станеш ти янголів справжнім суперником.
Адже, Михайле, ти прагнеш Божих найвищих дарів?
А щоби можна було звичаї черні відкинути,
Слухай, що зараз скажу від щирого серця тобі.
*
Та не сприйми це позверхньо, як кажуть, пригубивши.
Хай і утілений янгол, є ж бо він духом однак,
В тілі сховався Христос, але все ж він є Богом.
Кинь насолоди - і будеш мені Аполлоном великим,
Можна сказати і більше - великим стратегом.
Вір же мені, хоч і важко тобі це збагнути: може, назвеш
Брехуном, а може, буду тобі Аполлоном великим.
Мій найдорожчий, бувай, і янгола день проживи, наче янгол485!
Твій товариш по навчанню Григорій Савич.
1763, перший вірш я написав учора, другий - сьогодні вранці, 8 листопада
61
[Харків, 22 листопада 1763 p.]
Carissimo Michael і, pacem in Domino!
In lucem me nocte parens hac edidit olim,
Нас coepi vitae prima elementa puer.
Altera nox post orta fuit, qua, Christe Deus mi,
In me natus erat Spiritus ille tuus.
Nam mea frustra genitrix enixa fuit, ni
Tu genuisses me, o lux mea, vita mea!
Reversus in museum meum a quodam amico ac memoria recolens natalem meum, coepi simul cogitare, quam plena malorum vita est mortalium, ut mihi quidem haud quaquam absurde divinasse videantur, qui dicerent, puerum recens natum ideo statim incipere plorare, quod jam turn tanquam praesentiret, quantum calamitatum agmen semel ei in vita esset subeundum486. Haec animo solus volvens, non putavi sapientis esse hanc noctem, qua quondam natus ploraveram, poculis aut id genus noxiis nugis dedicare atque auspicari; sed parum abfuit, quin nunc quoque solverer in lacrumas, considerans, quam miserum animal sit homo, cui scintilla lucis Christi non affulgeat in Cimmeriis his mundanae stultitiae tenebris487. Tauxa evvoarv hos versiculos fed, tibique egregio amico communicandos esse judicavi, partim quod diu jam nostro more non sumus collocuti ас prope аттоосліуоооі sumus, licet animo te quidem quotidie conspido; partim quod admonendum amidssime putavi, ut omnibus vulgaribus nugis relictis tanto ardentius eum ambiamus, in quo sunt omnes thesauri xfjg стофіад quique solus, amicus nobis fadus, omnes vitae hujus amaritudines edulcare potest, dicens: Eyco еіці цеѲ' йцагѵ, каі oubelg каѲ' u|_ui)v4SS. Vale, omnium cariss[ime]! Tuus сш|а|аа()і]тг|с Greg[orius] S[abbin],
No[v]embr[is] 22.1763, noctu.
*
Найдорожчому Михайлові мир у Господі!
Колись у цю ніч привела мене мати на світ.
Цієї-бо ночі подав я і перші ознаки життя.
А другої ночі, о Христе, мій Боже,
В мені народився твій Дух Пресвятий,
Бо марно би мати моя народила мене,
Якби не родив мене Ти, о світло моє, о життя489!
Повернувшись до свого музею й згадавши про свій день народження, про який нагадав мені один друг і власна пам'ять, я почав думати про те, як сповнене злигоднями життя смертних. Мені здався зовсім не безглуздим чийсь здогад, нібито щойно народжена дитина одразу ж починає плакати тому, що вже тоді ніби передчуває, на які лиха доведеться їй перегодом наразити ся.
Міркуючи про це на самоті, я вирішив, що не годиться мудрецеві ту ніч, коли він, народившись, почав плакати, відзначати келихами чи якимось іншим безглуздям; навпаки, я й тепер мало не заплакав, думаючи про те, яке ж бо нещасне створіння - людина, котрій у цьому кімерійському мороці мирської глупоти не зблиснула іскра Христового світла. Міркуючи про це, я склав ось ці вірші й вирішив надіслати їх тобі, моєму чудовому другові, почасти тому, що ми вже давно не вели між собою бесіди так, як у нас заведено, і стали майже мовчазними, хоч душею я щодня тебе бачу, а почасти тому, що я мав на думці найдружнішим способом нагадати тобі про те, що ми повинні, облишивши всі звичайні та ниці дрібниці, тим палкіше линути до того, в кого є всі скарби мудрості і який лиш один, ставши нашим другом, зможе усолоджувати всі прикрощі цього життя, кажучи: я з вами, і ніхто проти вас. Бувай здоров, найдорожчий з усіх! Твій товариш по навчанню Григ[орій] С[авич].