Кінець світу в Бреслау

Та повернуся до фон Фінкля. Коли я кілька днів тому приїхала до Берліна, він уже чекав на мене на вокзалі, попереджений моїм нічним телефонним дзвінком (на щастя, я ніколи не викидаю записників з адресами й телефонами). Я подзвонила до нього тієї ж ночі, коли мене зґвалтував Ебергард. Фон Фінкль не змінився, такий самий сумний, позбавлений розуміння оточення, сповнений комплексів і дивних, темних потреб. Я розуміла, що зв'язуючись із ним, муситиму вдовольняти його бажання, й вирішила зробити це вже першого дня. Навіть не питай мене, що це було, може, скажу Тобі колись на вушко. Досить, що фон Фінкль ладен віддати за мене життя. Як легко зробити людину щасливою! Він став упевненим у собі і заявив, що зі мною може прийняти будь-який виклик. Він хоче здобути багатство, щоб самому фінансувати новий фільм зі мною в головній ролі! Проаналізувавши збіг випадкових обставин, що привели мене знову до нього й дозволили відчути найбільше щастя, Бодо зробив висновок, що існує вища обумовленість випадковостей, а тоді приїхав зі мною сюди, до Вісбадена, щоб здобути гроші й підтвердити свою теорію. Ти тільки уяви собі, він весь час виграє…