Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Спустошуючи пляшку води, я зрозумів, що повинен знову зайти в систему та попередити Ейча і Арт3міду. «Шістки» тепер полюватимуть на них.
Я натягав назад рукавички, коли почувся вибух.
Наступної секунди після детонації я відчув ударну хвилю й інстинктивно впав на підлогу сховку, закриваючи руками голову. Було чути, як на відстані руйнується метал, коли декілька трейлерних стеків почали падати, врізаючись один в одного як величезне доміно. Ці страшні звуки тривали, здавалося, вічність. Тоді знову настала тиша.
Зрештою я подолав параліч і відкрив задні двері фургона. Наче в кошмарному сні пробрався крізь купу брухту назовні, й звідти побачив гігантський стовп диму і полум’я, що піднімалось з протилежного кінця стеків.
Я приєднався до потоку людей, які вже бігли в тому напрямку, вздовж північного периметра стеків. Стек, де стояв трейлер моєї тітки, і всі прилеглі до нього, перетворився на руїну з вогню і диму. Тепер там була тільки величезна купа понівеченого, палаючого металу.
Я тримав дистанцію, але попереду мене вже зібрався великий натовп, який стояв так близько до полум’я, як тільки наважився. Ніхто не намагався шукати серед уламків вцілілих. Було очевидно, що їх немає.
Вибухнув невеликий резервуар з пропаном, прикріплений до одного з розчавлених трейлерів, змусивши натовп розбігтися в пошуках укриття. Один за одним здетонували ще кілька резервуарів. Після цього глядачі відступили подалі й тримали дистанцію.
Мешканці сусідніх стеків знали — якщо вогонь пошириться, у них будуть великі неприємності. Тому багато людей вже намагались подолати полум’я, використовуючи садові шланги, відра, порожні чашки «Великий ковток», і все, що могли знайти. Незабаром полум’я стримали і пожежа вщухла.
Я мовчки спостерігав, а люди навколо вже перешіптувалися, що це, ймовірно, черговий нещасний випадок в метамфетаміновій лабораторії, або ж якийсь ідіот намагався змайструвати саморобну бомбу. Точно як і передбачав Сорренто.
Ця думка вивела мене із заціпеніння. Про що я думав? «Шістки» щойно намагалися мене вбити. Їхні агенти, мабуть, досі нишпорили в стеках, аби пересвідчитися, що я мертвий. А я як повний ідіот стояв на відкритому місці.
Я зник з натовпу і поспішив назад до сховку, намагаючись не бігти, постійно озираючись через плече, щоб переконатися, що за мною не стежать. Повернувшись у фургон, захлопнув і замкнув двері, тоді згорнувся в тремтячий клубочок у кутку. Я пролежав так досить довго.
Зрештою, шок почав минати, і прийшло усвідомлення реальності того, що тільки що відбулося. Моя тітка Еліс і її бойфренд Рік були мертвими, а також всі, хто жив у нашому трейлері, і в трейлерах нижче та навколо нього. У тому числі приємна старенька місіс Ґілмор. І якби я був удома, то теж був би зараз мертвим.
Адреналін зашкалював і я, переповнений паралізуючою сумішшю страху і гніву, не знав, що робити далі. Я думав зайти в ОАЗу і зателефонувати в поліцію, але тоді подумав, як вони відреагують на мою історію. Вони подумають, що я втратив клепку. А якщо подзвонити в ЗМІ, вони відреагують так само. Не було жодного шансу, що хтось повірить у мою розповідь. Хіба що я зізнаюся, що я Парзіваль, і то не факт. У мене не було жодних доказів проти Сорренто і «шісток». Всі сліди бомби прямо зараз плавились разом з металом.
Розкрити світу свою особу, щоб звинуватити одну з наймогутніших в світі корпорацій у шантажі та вбивстві, не здавалося розумним ходом. Ніхто мені не повірить. Я сам ледве міг в це повірити. «IOI» насправді намагалася мене вбити. Щоб перешкодити мені виграти змагання у відеогрі. Це було божевіллям.
Здається, поки що я був в безпеці у своєму укритті, але я знав, що не можу залишатися в стеках надовго. Коли «шістки» дізнаються, що я все ще живий, вони повернуться сюди і шукатимуть мене. Потрібно звідси забиратися. Але я не можу, поки не матиму грошей, а перші чеки за рекламу надійдуть за день чи два. До того часу треба просто зачаїтися. Але прямо зараз, мені потрібно поговорити з Ейчем, щоб попередити його, що він наступний у списку «шісток».
А ще мені відчайдушно хотілося побачити дружнє обличчя.
Я схопив і ввімкнув консоль ОАЗи, тоді надів візор і рукавички. Коли увійшов, аватар знову з’явився на Людусі, на вершині пагорба, де я сидів до чат-сесії з Сорренто. Щойно з’явився звук, я почув оглушливий рев моторів прямо над головою. Вийшов з-під дерева і подивився вгору. На південь на малій висоті летіла ескадра бойових кораблів «шісток», скануючи поверхню.