Першому гравцеві приготуватися

— Ви мене вб’єте? Щоб виграти змагання у відеогрі?

— Не прикидайся наївним, Вейде, — сказав Сорренто. — На кону мільярди доларів, а також контроль однієї з найприбутковіших корпорацій в світі, і сама ОАЗа. Це набагато більше, ніж учасник відеогри. І завжди було. — Він нахилився вперед. — Але ти все ще можеш вийти переможцем, хлопче. Якщо допоможеш нам, ми як і раніше дамо тобі п’ять мільйонів. Можеш вийти на пенсію у вісімнадцять років і провести залишок своїх днів, як король. Або можеш померти в найближчі кілька секунд. Тобі вирішувати. Але запитай себе — якби твоя мати була жива, що б вона хотіла, аби ти зробив?

Це останнє питання дійсно розлютило б мене, якби я не був таким наляканим.

— Що заважає вам убити мене після того, як ви отримаєте бажане?

— Що б ти не думав, ми не хочемо нікого вбивати без абсолютної необхідності. Крім того, є ще двоє воріт, чи не так? — Він знизав плечима. — У їхньому пошуку нам теж може знадобитися твоя допомога. Особисто я в цьому сумніваюся. Але мої начальники думають по-різному. Як би там не було, ти насправді не маєш зараз вибору, чи не так? — Він знизив голос, ніби збирався поділитися секретом. — Тому ось, що відбуватиметься далі. Ти даси мені покрокові інструкції, як отримати Мідний ключ і пройти Перші ворота. І залишатимешся в чат-сесії, поки ми все не перевіримо. Вийдеш, перш ніж я дозволю, і твій світ вибухне. Зрозумів? Тепер починай говорити.

Я розглядав можливість дати їм те, що вони хотіли. Я дійсно розглядав. Але подумавши ретельно, не зміг придумати жодної поважної причини, чому вони залишили б мене живим, навіть якщо я допоможу їм пройти Перші ворота. Єдиний крок, який має сенс — це вбити мене і вивести з гри. Впевнений, вони не збиралися дати мені п’ять мільйонів доларів або залишити живим, щоб я розповів ЗМІ як «IOI» мене шантажувала. Особливо, якщо в моєму трейлері дійсно була закладена дистанційно-керована бомба, яка послужила б доказом.

Ні. Я бачив лише дві можливості: або вони блефували, або збиралися мене вбити, допоможу я їм чи ні.

Я прийняв рішення і зібрав усю мужність.

— Сорренто, — сказав я, намагаючись приховати страх в голосі. — Я хочу, щоб ви і ваші боси дещо знали. Ви ніколи не знайдете яйце Галлідея. І знаєте, чому? Тому що він був розумніший за всіх вас разом узятих. Не має значення, скільки ви маєте грошей чи кого намагаєтеся шантажувати. Ви програєте.

Я клацнув на значок «Вихід» і мій аватар почав перед ним дематеріалізуватися. Він не здивувався. Тільки з сумом подивився на мене і похитав головою.

— Дурний хід, хлопче, — сказав він, якраз перед тим, як мій візор потемнів.

Я сидів в темряві сховку, здригаючись і чекаючи вибуху. Але пройшла ціла хвилина і нічого не сталося.

Я підняв візор на голову і стягнув з тремтячих рук рукавички. Коли очі стали пристосовуватися до темряви, з полегшенням зітхнув. Зрештою, це був блеф. Сорренто грав зі мною у складну інтелектуальну гру. І доволі ефективну.