Нікомахова етика
- Автор: Аристотель
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Переводчик: В. Ставнюк
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Нікомахова етика». Краткое содержание книги:
Вважається, [30] однак, що найбільшою розсудливістю є та, що пов'язана з самою людиною, причому з однією (ή περί αυτόν και ένα); вона також має загальну назву "розсудливість". А з тих [розсудливостей, що не пов'язані з однією людиною], одна господарська, інша законодавча, третя державна, причому остання поділяється на розсудливість у прийнятті рішень (βουλευτική) і в судочинстві (δικαστική).
9. Отже, знання [блага] для себе буде одним з видів пізнання, але він дуже відрізняється [від інших видів]. 1142а Вважається також, що розсудливий - це той, хто знає власне благо і ним займається; що ж до державних мужів (ο'ι πολιτικοί), то вони лізуть у чужі справи (πολυπράγμονες). Тому Евріпід і говорить:
Хоч я розсудливий, та як без метушні
Тому, хто в війську, серед інших, б'ється [5]
Здобути рівне?
Адже ті, що лізуть скрізь, і надто мудрі.. .(20)
(18) У грецьких общинах-державах (полісах) прийняття найважливіших рішень, як і законодавчі функції, є прерогативою народних зборів, що віддзеркалюють волю всього громадянського колективу. Втіленням же рішень народних зборів, вирішенням побіжних справ займаються політики, безумовно підзвітні в усіх своїх діях народним зборам.
(19) На відміну від законодавців чи майстрів, які приймають відповідні закони та рішення.
(20) Слова Одіссея з прологу утраченої трагедії Евріпіда "Філоклет" (Eur. Fr. 787-788. 2 (Nauck)).
Люди ж бо переслідують своє власне благо і впевнені, що це й слід робити. Виходячи з такої думки, прийшли [до переконання], що ці, [зайняті своїм благом люди], розсудливі, хоч власне благо, очевидно, не може існувати незалежно від [10] господарства (άνευ οικονομίας) і державного устрою (δα/ευ πολιτείας). Крім того, неясно і підлягає розгляду, як треба вести своє власне господарство.
Сказане підтверджується також і тим, що молоді люди стають геометрами та математиками і мудрими в подібних предметах, але, очевидно, не бувають розсудливими. Причина цього в тому, що розсудливість виявляється в окремих випадках, з якими [15] знайомляться на досвіді, а молода людина не буває досвідченою, бо досвідченість набувається за довгий час. Одначе, можна розглянути і такі [питання]: чому, дійсно, дитина може стати математиком, але мудрим природознавцем не може. Можливо, річ і тім, що [предмет математики] існує відсторонено (αφαιρέσεως), а начала (α'ι αρχαι) [предметів філософії - мудрості та фізики] пізнаються з досвіду? І юнаки не вірять [20] [у начала філософії та фізики], але тільки говорять [з чужих слів], а в чому суть [начал у математиці], їм цілком ясно? А крім того, рішення може бути прийняте або помилково, або з точки зору загального, або ж з точки зору окремого, адже [можна помилятися], як вважаючи, що погана всяка вода з домішками, так і вважаючи, що в цьому випадку вона їх містить.
Що розсудливість не суть наука, [тепер] ясно, адже вона, як було сказано, має справу з останньою даністю, [25] тому що таким є здійснюване у вчинку (το πρακτόν). Розсудливість, таким чином, протилежна розуму, бо розум має справу з [гранично загальними] визначеннями, для яких неможливе судження, а розсудливість, навпаки, - з останньою даністю, для [збагнення] якої існує не наука, а почуття (ή α'ίσθησίς), однак [почуття] не власних [предметів почуттєвого сприйняття], а таке, завдяки якому <в математиці> ми відчуваємо, що останнє [обмеження площини ламаною лінією] - це трикутник, бо тут і доведеться зупинитися. Але [хоч] у порівнянні [30] з розсудливістю це в більшій мірі почуття, це все-таки особливий вид [почуття].
10(IX). Пошуки (το ζητεΐν) відрізняються від прийняття рішень (το βουλεύεσθαι), тому що прийняття рішення - це один з видів пошуків. Що стосується розумності в рішеннях (ή ευβουλία), то треба зрозуміти, у чому її суть, чи є вона свого роду знанням [наукою], чи думкою, чи влучністю (ή ευστοχία(21)), а чи це щось іншого роду (άλλο τι γένος).
Звичайно, це не знання, адже не досліджують 1142b те, що знають, а розумність у рішеннях - це різновид прийняття рішення, і той, хто приймає рішення, займається пошуками і розрахунком. Але це, звичайно, і не влучність, бо влучність [обходиться] без [роз]судження і [є] раптовою, тим часом як рішення приймають впродовж тривалого часу; і [5] прислів'я свідчить: належить швидко рішенню виконуватися, [5] прийматися ж - повільно(22). Нарешті, і проникливість (άγχίνοια) відрізняється від розумності в рішеннях, бо проникливість - це деяка влучність.