Веселий ярмарок
- Автор: Киселев Сергей, Пригорницький Юрій
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Веселий ярмарок». Краткое содержание книги:
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
— Альо! Це ти, Радику? Чому хрипиш? Ніби передчувала... Я ж тобі вчора дзвонила: не ходи легко одягнений! Адже холодна погода. Вгортай шию вовняним шарфом. І дивись, щоб ноги були сухі! Що кажеш?.. Як це: чому я тебе кликала? Як тільки в тебе язик повертається казати матері: «Через всілякі дурниці...» Альо, альо, Радику! Інститут!
— Кинув трубку. Дітки пішли... Сидиш, мов проклята, на цьому телефоні, даєш поради, а воно... Ти чуєш, батьку? Все над паперами чаклуєш? Чаклуй, а я ще тим часом подзвоню в Херсон до Ганнусі.
— Альо! Херсон? Ганнуся?.. Драстуй, рідна! Цьомаю тебе. Чому не дзвониш?.. Звичайно, звичайно, зайва розмова по телефону — гроші. Все ж — ти моя сестра і я маю бути в курсі діла... Твої всі здорові? Почекай, що ж я оце хотіла... Ага! Почім у Херсоні волоські горіхи?.. Що ти кажеш! А тут така дорожнеча! Вчора пішла на базар, купила Радикові кілограм горіхів, то що ти думаєш? Половина — ніби хтось зернята випотрошив. Я до адміністрації: мовляв, чому у вас під носом продаються порожні горіхи? А вони: «Не будемо ж ми, голубонько, кожен горіх рентгеном просвічувати...» Уявляєш, які бюрократи? Херсон! Альо-альо! Херсон! Альо, чому нас перервали? Ох, ці зв'язківці Не встигнеш слова сказати... Невдоволена Деркачиха кладе трубку. Косує на чоловіка. Той все пише.
— Подзвоню до Львова, Степаниді Станіславівні.
— Альо, альо, Львів! Добрий день, Станіславівно! Як приємно чути твій голос. Цілий тиждень не дзвонила... Як здоров'я? А дітки? Чи Петро Маркович повернувся з відрядження? Дякувати богу. Рада за тебе... Та-ак... Ага. Ось що хотіла тебе запитати: росте той цуцик, якого я тобі влітку рекомендувала купити в сусідки?.. Що ти кажеш? Боже... Яке горе! Співчуваю... Коли така невдача, доведеться знову виручати. Є на прикметі. Порода яка? Цього, голубонько, не можу сказати. Але я нині запитаю. Завтра дзенькну... Ну що ти! Для мене подзвонити — дрібниця... Гаразд! Мені не потрібні Рига, Харків і Воронеж... Чи я з дому, запитуєш? Скажеш... Стала б я оце тринькати гроші з власного телефону... Ну що ти! З чоловікового кабінету. Із його службового. Ну, бувай. Чао!
Антоніна Торлюн
ВЕЛЕМУДРИЙ НА ВИСТАВЦІ
Антоніна Торлюн
ЦІНИТЕЛЬКА МИСТЕЦТВА
Євген Товмач
Микола Худан
З МЕТОЮ ВИХОВАННЯ
Начальник мартенівського цеху Віктор Васильович Макуха сидів за столом у робочому кабінеті, переборюючи головний біль, і уважно слухав кранівницю, дружину майстра.
— Вікторе Васильовичу, допоможіть, ради бога! Уже більше не можу терпіти. Кожнісінького дня приходить додому п'яний.— Жінка схлипнула і по-дитячому, долонькою, витерла сльози.— А як одержить зарплату, то цілий тиждень не з'являється додому. Ну що мені з ним робити?..