Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Ужасы » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Янголятко в кутих черевиках. Книга друга

Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:

Мила дівчинка, симпатична й сексуальна, з цигарочкою, кавою, у потертих джинсиках і з великим пістолетом. Упізнаєте? Так, це Крихітка. Вона знову виходить на війну. За Любов і проти Зла.
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 78
Перейти на страницу:

Вирятувані з якогось пекла.

Але де ж ті янголи, що врятували їх?

Я просувалася поміж ліжок, і грішники тяглися до мене своїми руками.

— Охти! Охти! Охти! — вигукували вони.

— Ходи ж, — лагідно перебираючи пальцями в повітрі. — Ходи до мене!

— Прийшла? Ідеш геть? А що взагалі ти робиш?

— Усе чудово, — казала я. — Проблеми? Жодних, і я тішуся за вас. Звичайно.

Котресь метушливо підхоплюється з ліжка, щоб підбігти та понюхати мене, котресь махає на мене рукою, а котресь показує пусті руки та просить позичити щось із того, чого йому бракує.

— Вітаю. Вітаю. Вітаю.

А ось і моє ліжко.

Сидіти та дивитися на них? Лежати й думати? Про віщо?

Про те, що янгол усе-таки прийшов, аби прогнати демона, котрий пробив стіну?

Про те, що їхні муки скінчилися та що їм треба лише чекати, коли вони знову можуть народитися?

І що цих воїнів розбитої армії якогось Армагедона було зібрано тут задля того, щоб почати все спочатку — тепер уже в зовсім різних світах?

Світло завжди рятує ворогів, надаючи їм нової нагоди. Темрява вбиває своїх.

Я закурила, і кружальця диму окреслили межу, що відділяла мене від грішників. Нерівну, невидиму лінію, точну копію накресленої на підлозі.

Не схожий на Пса чи на Вовка янгол. Із крилами кольору дощу, з волоссям, холодним, яка вода, — захистив нею мене.

Він прийшов, і грішники затихли.

Він пішов, і вони знову почали галасувати.

Цілу ніч я дивилася на них. Молоді ветерани, покинуті старці, діти, які передчасно постаріли, жінки, що молодилися, чоловіки, котрі підводили олівцем очі. Усі вони гавкали, гарчали, стрибали та сновигали поміж ліжками.

А тварюки, розбудивши мене, невдоволено кривилися, бо побачили накреслену освяченою водою лінію навколо мене.

Кривились, неспроможні переступити її…

А ще через кілька днів (п’ять ночівель посеред Нічого; одна тварюка стереже мене, друга — полює) — ванна, освітлена завислою в Порожнечі лампою. У ванні повно крові. Скраю звисає розітнута на зап’ястку рука.

Одна тварюка полювала, а друга — та, що стерегла мене, — кинулася до дівчини у воді, що стала кров’ю. Я теж кинулася до неї.

Вилікувати її рани. Заховати їх під браслетами з м’якої шкіри та скляних кольорів, аби вже через рік той, кого вона тепер не знайшла, обережно прибрав їх та цілував її руки…

Тварюка вдарила мене в спину та притисла до землі. А друга роздерла дівчині груди й видобула з них…

Адже тут було пекло.

І хоча то було пекло, і тут була сила-силенна почвар, і натомість забитої одразу з’являлося дві нових, я вбила обох, але одержала навзамін цілу тисячу їх.

Розділ 4

— Призовий бонус?

Я змінила обойму.

— Призова гра?

— Бах!

Але їх було понад тисячу, і вони мчали до мене чорною лавиною, мчали чорними пагорбами.

І це не були Вітчимові тварюки. Це не були вояки з його війська.

— Ой-йо-йой! — лише й можна було сказати.

Ліпше б то були тварюки мого Татуся. Адже тепер він нічого не міг заподіяти мені, аж до Останньої Битви.

Він, але ж не якийсь інший Диявол. Тим паче тварюка, що залишилася без господаря.

Вони мчали лавиною, вони вчули мене. Вони мчали, щоб убити, й нічого не могло зупинити їх.

Ні мої постріли:

— Бах! Бах! Бах! — червоні цятки, відкинута ними або ввіткнута в Порожнечу тварюка.

Ні слова Любові.

Я звела догори пусті руки й вимовила Слова Любові.

Боже ім’я обернулося блискавкою. Удар, вибух і зниклий укупі з тварюками пагорб.

Пекло здригалося. Ця маленька частинка пекла.

— Не кидай мене! — блискавка.

— Хай не буде мені страшний! — блискавка з моїх рук — у зметених блискавкою тварюк.

— Бо на Тебе покладаюся!

Слова Любові.

Але їх не було так багато. І вони наближалися до мене.

Блискавка пробиває Порожнечу. Обгоріле Ніщо. Темінь, яка повільно заповнює Порожнечу.

1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 78
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)