Джим Ґудзик і машиніст Лукас
- Автор: Энде Михаэль Андреас Гельмут
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Грані-Т
- Переводчик: Євген Попович
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Джим Ґудзик і машиніст Лукас». Краткое содержание книги:
Зрозуміло, я і не передбачав усього цього, коли розпорядився ліквідувати стару товстушку Емму. Із часом мені стало зрозуміло, що цей захід не надає всім нам задовільного вирішення проблеми.
Тому я прошу вас усіх трьох повернутися назад якомога швидше. Ми на вас зовсім не сердимося та лише сподіваємося, що й ви на нас більше не сердитеся.
Хоча я досі не знаю, як бути, коли Джим Кнопка виросте і йому знадобляться своя залізниця та свій локомотив, але якийсь інший вихід ми, звісно, знайдемо. Отже, приїздіть скоріше!
З особливою прихильною милістю писано королем Альфонсом За-Чверть-Дванадцятим»
– Лукасе! – затинаючись, проказав Джим, очі в якого ставали все більше та більше. – Це ж означає…
– Хвилинку! – відповів Лукас. – Це ще не все.
Він розгорнув другого листа та прочитав:
«Мій милий маленький Джиме! Дорогий Лукасе!
Нам усім жахливо сумно, і ми не знаємо, як нам усім бути без вас. Ах, Джиме, ну чому ти нічого не сказав мені про те, що неодмінно хочеш поїхати! Я би врешті-решт тебе зрозуміла. І дала б тобі, принаймні, кілька теплих речей та носових хустинок, бо ти завжди дуже хутко їх брудниш.
Можливо, тобі зараз доводиться мерзнути, і на довершення всього ти ще й застуду підхопиш. Я жахливо переживаю за тебе. І чи не дуже це небезпечно – їхати до Дракон-Міста? Дивись, аби з тобою нічого не трапилося, і будь завжди слухняним, мій маленький Джиме. І добре мий шию та вуха, чуєш?
Я зовсім не знаю, що за публіка ці дракони, проте про всяк випадок будь із ними ввічливіше. А коли ви відвезете принцесу додому, приїжджай скоріше до мене.
Твоя пані Ваас
P.S.: Дорогий Лукасе! Ось Джим і дізнався, що я – не його справжня матуся. Можливо, це пані Мальцан, якій тоді було адресовано посилку. Мені дуже сумно, проте, з іншого боку, я рада за мого маленького Джима, якщо він знайде тепер свою справжню маму. Сподіваюся тільки, що вона не дуже сердита на мене за те, що я залишила його в себе. Попросіть, будь ласка, пані Мальцан, аби вона дозволила хлопчикові приїхати до Усландії на гостину, щоб я змогла ще разочок його побачити. А може бути, вона захоче приїхати разом із ним? Тоді ми зможемо познайомитися, краще й не вигадаєш. І ви ж справді потурбуєтеся про те, щоби Джим не потрапив у халепу? Він таке легковажне хлоп’я.
На все добре!
Пані Ваас»
Лукас задумливо згорнув папірець. Очі в Джима сповнилися сльозами. О так, у цьому була вся пані Ваас зі своєю любов’ю та добротою!
Тут Лукас прочитав і третього листа:
«Вельмишановний пане машиністе!
Мій дорогий Джиме Кнопко!
Цим листом щиро поділяю прохання його величності та нашої вельмишановної пані Ваас. Моє існування з тих пір, як Джим тут більше не бешкетує, ввижається мені непотрібним. А Ви, пане машиністе, – людина, без порад та справ якої нікому в усій Усландії не обійтися. Мій водопровід протікає, а сам я не можу його полагодити. Повертайтеся, будь ласка, обидва терміново!
Із цілковитішою повагою!
Ваш вельмишановний пан Ермель!»
Джим знову засміявся та витер сльози зі своїх чорних щік. Потім він спитав:
– Тепер нам все-таки можна вранці їхати?
Лукас посміхнувся:
– Усе питання тільки в тому на чому. Знов доведеться нашій добрій товстушці Еммі тримати відповідь чи ми могли б отримати корабель, ваша величносте?
– Пропоную всім відправитися на державному кораблі,– сказав цар.
– Усім нам? – здивовано перепитав Лукас. – Ви сказали «усім нам»?
– Звісно, – відповів цар. – Ви удвох, моя донька Лі Сі та я. Мені дуже хочеться познайомитися з пані Ваас. Вона здається мені дуже приємно. та достойною поваги жінкою. Крім того, мені слід нанести візит королю Альфонсові За-Чверть-Дванадцятому, оскільки наші країни ймовірно можуть найближчим часом установити одна з одною дипломатичні взаємини. – При цьому він із посміхом подивився на Джима.
– Чорт забирай! – із сміхом вигукнув Лукас. – Що за суєта здійметься в Усландії! У нас, ваша величносте, острів і насправді дуже маленький. – Потім він повернувся до Пінг Понга та поцікавився: – Чи можна нам буде відпливти завтра на світанку?
– Якщо я негайно віддам розпорядження, – пропищав головбонза, – то державний корабель буде готовий до завтрашнього ранку.
– Чудово, – сказав Лукас, тоді віддай, будь ласка, просто зараз свої розпорядження!
Пінг Понг підстрибнув та помчав геть. Для такого малесенького головбонзи усього цього було, мабуть, забагато, але зате в Мигдалії він вважався важливою особою та мав право носити роззолочений халат. Як проголошує одна старовинна мигдальська приказка, положення зобов’язує.