У черзі за святою водою
- Автор: Кононенко Евгения Анатольевна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: PR-Prime Company
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «У черзі за святою водою». Краткое содержание книги:
Одна новела і 25 есеїв згруповані у чотири смислові розділи: «Тендер на бренди», «Моя Україна», «Ерос у вишиванці» та «Подорожній посту не держить». А щоби читачу легше було налаштуватися на відповідну «хвилю» — і книга, і кожен її розділ починаються і закінчуються поезіями Авторки чи її перекладами з інших поетів.
У мене у вухах гудуть українські інвективи «мова — наша душа», «без мови нас нема», і я питаю Падді, чи він уважає себе ірландцем, а у відповідь маю здивований погляд.
— Не дивуйтесь моєму питанню. Тих людей, якими ви пишаєтесь, у моїй країні вважають англійцями. І Бернарда Шоу, і Оскара Вайлда. Можливо, хтось чув, що вони з Ірландії, але це тою ж мірою, якою є гасконцем француз д’Артаньян.
— Але ж вони ірландці! І патріоти Ірландії! А чи є ірландцем я? Це смішне питання. Почати з того, що я є громадянином республіки Ірландія і я є ірландцем по крові. У чому наша національна ідентичність? Не в знанні давно забутої мови, і навіть не в релігії — я є протестантом. Певне, передовсім це політична свідомість ірландців. Ми — окрема країна, яка йде своїм шляхом. Плюс культурна своєрідність, яку видно всім, хто знає нас. Ми — не такі, як англійці, ми — інші. Ми визнаємо себе іншими, вони визнають іншими нас. А як схопити, описати нашу ідентичність — то вже інше питання. Чи вона в ірландському рудому кучерявому волоссі та веснянках, — то ніяк не всі етнічні ірландці мають зовнішність святого Патрика. Чи в тому, що ми з вами сидимо в Дублінському пабі, які є в кожному місті світу, яке себе шанує.
— Але, якщо ви з британцями визнаєте одне одного іншими, то як складаються ваші стосунки? Не в політичному сенсі — облишмо політику — а в побутовому, на рівні людських стосунків?
Наші стосунки мають тисячолітню історію, і вони, звичайно ж, були трагічними для ірландців. У католицькі часи ірландську шляхту винищували фізично, гнучкіша протестантська релігія дозволила ефективно перевербовувати її на британський бік. Ірландців і вбивали, і принижували. Але все — це загальні слова, ви все це можете прочитати в підручнику з історії. Ті часи, коли все хороше, що зробили ірландці, ставало англійським, а все кепське — лишалося ірландським, потроху минають. Так, в ірландських містах і досі є паби, куди англійцям краще не ходити і навпаки, але це більше стосується пролетарських верств населення.
— А такі питання, як стосунки з колегами, шлюби...
— В інтелектуальних колах ці стосунки вирішуються культурно. Не знаю, щоб колись батьки перешкоджали шлюбам ірландця і англійки чи навпаки. Зі шлюбами зараз настільки складно, що старше покоління неймовірно радіє, якщо діти все-таки вирішили одружитися, яка різниця, ірландець, англієць, шотландець, може, ще африканець налякає...
Сам Падді, до речі, на шостому десятку ще не зробив свого вибору. Але всі його подруги були і є ірландками з націоналістичних католицьких родин. І ті дівчата, з якими він проводить вечори під час тимчасового перебування в Америці на письменницькій програмі, також усі ірландки.
— Отже, в британсько-ірландських стосунках нині панує повна ідилія.
— Ні, ідилії нема, є певні зміни порівняно з минулим. Почати з того, що зникає одвічний тягар злиденної Ірландії. Ще років двадцять тому Ірландія була найбіднішою країною Європи. Зараз дві третини ірландців живуть цілком на британському рівні. Але, звісно, пам’ять про «криваву неділю» ще жива...
Певне, нема країни, яка не мала б у своїй історії «кривавої неділі». В Ірландії вона була в 1972 році. Без політики не виходить. Про політику і книга Падді Вудворта, яка зробила його відомим письменником. Його книга «Брудна війна чистими руками» — про терористичні методи, що їх застосовує іспанська демократія в боротьбі з тероризмом баскської терористичної групи ЕТА. Був час, коли Падді довго жив в Іспанії — влаштувався учителем англійської, не знайшовши роботи на батьківщині. Він досконало знає іспанську, має друзів і серед іспанців, і серед басків.
— Чи думали ви про північноірландську ситуацію, коли писали вашу книгу?
— Коли писав — не думав. Але тепер працюю над книгою, де намагаюся порівняти північноірландську та баскську ситуацію. Для тероризму завжди є причини. До терористичних методів боротьби штовхають відчай і зневіра в інших методах. Завжди треба намагатися не засуджувати терористів, а зрозуміти їх. Але з іншого боку — тероризм — завжди тероризм. Я знаю зсередини ірландську ситуацію і не можу на сто відсотків виправдати ірландських терористів. Вони також у багатьох ситуаціях діють нечесно.
Ірландсько-британський, басксько-іспанський, чеченсько-російський конфлікти, тут і справді можливе якщо не співчуття до терористів, то розуміння їх. А арабські теракти в Америці — тут взагалі дуже складно щось зрозуміти...