Нетопир
- Автор: Несбё Ю
- Серия: harry hole #1
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5619-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Нетопир». Краткое содержание книги:
У Сіднеї жорстоко вбито молоду норвежку Інгер Холтер. Для розслідування цього злочину на допомогу австралійським поліцейським приїздить детектив із Осло Харрі Холе. В Австралії на нього чекає багато несподіванок. Тут він зустрічає й втрачає друзів і кохання. А пошуки вбивці, подібного до страшного змія Буббура з легенди австралійських аборигенів, перетворилися для нього на смертельний бій із загадковим ворогом.
Кінцівки валялися по кутках, ніби лялькові руки й ноги.
Підлога й стіни були забризкані справжньою липкою кров’ю, яка поволі зсідалася й темніла. Позбавлене рук і ніг тіло лежало на підставці для гільйотини — скривавленим шматком м’яса з широко розплющеними очима, клоунським носом й помадою на губах і щоках.
Харрі здалося, що пара підступила йому до шкіри, заповнила рот і сягнула піднебіння. Ніби в сповільненій зйомці, з туману з’явився Леб’є, підійшов до нього й голосно прошепотів на вухо: «Ендрю зник з лікарні».
Водкінс усе ще не міг відійти від гільйотини.
— Чортяча самовпевненість, — почув Харрі відлуння його голосу.
Еге ж, відгукнулося в голові у Харрі.
На голову Отто вбивця начепив білу перуку.
Вентилятор, мабуть, змастили — він обертався рівно і майже безшумно.
— Отже, поліцейські в машині бачили, як із дверей виходив тільки кат, вдягнутий у чорне, так?
Маккормак викликав усіх до кабінету.
Водкінс кивнув:
— Так, сер. Погляньмо, що бачили актори й охорона, — їх свідчення зараз записують. Або вбивця сидів у залі і пройшов у відчинені двері на сцені, або ж він увійшов у задні двері до приїзду нашої машини.
Він зітхнув.
— Начальник охорони каже, що під час вистави задні двері були замкнуті. Отже, або в нього був ключ, або він непомітно увійшов разом з акторами і десь сховався. Потім, після номера з кішкою, коли Отто готувався до останнього виходу, він постукав до гримерки. Вочевидь, він його приспав — експерти знайшли сліди діетилового ефіру. Будемо на це сподіватися, — додав Водкінс. — І зробив це або в гримерці, або вже у реквізиторській. Цей хлопець — сущий диявол. Розчленувавши тіло, він узяв відрізаний статевий орган, спокійно повернувся до гримерки і відкрив воду, щоб, коли до Отто прийдуть, подумали, що він у душі.
Маккормак відкашлявся.
— А гільйотина? Людину можна вбити й простіше.
— Сер, я вважаю, з гільйотиною все вийшло випадково. Навряд чи він знав, що в перерві її перенесуть у реквізиторську.
— Дуже, дуже хвора людина, — сказав Леб’є своїм нігтям.
— А двері? Вони ж усі були замкнені. Як він потрапив до реквізиторської?
— Я розмовляв з начальником охорони, — сказав Харрі. — Як у керівника трупи, у Отто була своя низка ключів. Вона зникла.
— А той… костюм диявола?
— Лежав поряд з гільйотиною, разом з бутафорською головою й перукою, сер. Вбивця надягнув його після злочину. Вельми хитро. І навряд чи готувалося заздалегідь.
Маккормак підпер голову долонями:
— Що ти скажеш, Юне?
Протягом усього цього часу Юн щось вистукував на комп’ютері.
— Абстрагуймося від диявола в чорному одязі, — запропонував він. — Найлогічніше передбачити, що вбивця — один з акторів.
Водкінс голосно чмихнув.
— Дозвольте договорити, сер, — сказав Юн. — Ця людина знала програму й те, що після номера з кішкою Отто на сцені не з’явиться — тобто до останнього виходу двадцятьма хвилинами пізніше його ніхто не кинеться шукати. Членові трупи не потрібно проникати потайки, а хто-небудь інший навряд чи пройшов би непоміченим. Хтось із вас неодмінно б помітив, якби він увійшов у бічні двері.
Усі тільки ствердно кивнули.
— Крім того, я з'ясував: ще троє членів трупи теж їздили з «Пересувним австралійським парком розваг». Тобто сьогодні в театрі було ще троє, які раніше бували у певних місцях у певний час. Може, Отто був ні в чому не винен, а просто знав занадто багато? Шукаймо там, де можна що-небудь знайти. Пропоную почати з трупи, а не з примари опери, яка нам явно не по зубах.
Водкінс заперечливо похитав головою:
— Не забуваймо про те, що хтось невідомий покинув місце злочину в костюмі, що лежав поряд зі знаряддям убивства. Не може бути, щоб він не мав до цього вбивства жодного стосунку.
— Гадаю, трупі треба дати спокій, — підтримав його Харрі. — Досі ніщо не спростовує нашу версію, що саме Отто винен у всіх зґвалтуваннях і вбивствах. А причин убити маніяка — безліч. По-перше, може, вбивця був у всьому замішаний, знав, що Отто скоро заарештують, і боявся погоріти разом з ним. По-друге, вбивця міг і не знати наперед, скільки в нього часу, — він міг випитати це в Отто. А по-третє, вдумайтеся в подію. — Він заплющив очі. — Розумієте? Вбивця — нетопир. Нарадарн!