Українське письменство

Гурзуф, дом отдыха БУКСУ, дача «Буюрнус»

9. VIII. 1927

Дорога Тамаро Григорівно!

Заходив побачитись з Вами перед своїм від’їздом 31. VII — але безрезультатно, бо не застав Вас. В Криму з 2 серпня, і вже якось не уявляю, яка у нас погода, пейзаж і життєві умови в Києві. Цьогорічна подорож була не така приємна, як торік:

1) Знайомі уже місця. 2) Тут страшенно душно і пороху сила у вагоні. Зате тут у Криму я почуваю себе краще, більше купаюся в морі і багато мандрую. За перший тиждень побував уже в Ялті, Карасані, Бахчисараї. Остання подорож випала знаменито. До Бахчисарая звідси 95 верст — все ж проїхали ми автомобілем. Через гори перевалили коло Шишко, дві верстви од Ай-Петрі, потім спустилися в Коктебельську долину, виїхали на Севастопольське шосе — і в Бахчисарай. Ханський дворець страшно реставрований. Губернські архітекти і підрядчики показали ханам, що то таке східний стиль. Але все-таки і далі повіває од нього великим смаком і справжньою добірністю. Ще більше враження від покинутого караїмського города Чуфут-кале, версти чотири за Бахчисараєм. Старі шістсотлітні кенаси, гробниця якоїсь принцеси, підземна тюрма, рештки монетного двору, дві пересохлі криниці, ворота і стіни, — і все те 60—70 саж. над двома долинами, одною зеленою, а другою крейдяною, на недоступному з трьох сторін кам’яному мису. Нас водила по місту старенька бабуся — не то сторожиха, не то наглядачка, — і розповідала про місто побожну караїмську версію: караїми жили, мовляв, з хліборобства, а виселятися почали на початку XIX ст., бо нові обставини вимагали інакше жити і дітей учити по великих містах. Але, здається, місто мало гіршу, безславнішу історію — Чуфут-кале скуповувало награбоване татарами в походах та підробляло і знецінювало ханську монету. А виселятися почало тому, що з завоюванням Криму караїмам «урвався бас». Про все те докладно розкажу, як приїду. Прекрасна була подорож, але ж і велика — 200 верст автом. Виїхали з Гурзуфа у п’ять ранку, а вже було зовсім поночі, як на повороті дивилися з скелі Шишко на Ялту.

В Києві буду, мабуть, числа першого-другого вересня. Поки що не хочеться думати про новий рік.

Робота, розуміється, не йде аніяк. «Балладина», яку я взяв сюди, «пребывает в первобытном состоянии». Як Свидницький, чи надруковані «Люборацькі», чи пройшов через цензуру Федькович і оповідання Свидницького — не знаю. Пишу сьогодні телеграми на откритках у видавництва.

В Карасані Меженка ще не бачив. Бачив зате Чернявського (піїта і приятеля Коцюбинського). Зустрівся з Майфетом в Ялті, з Синявським у Гурзуфі. Але про те буде окрема розповідь.