Ми проти вас

— У нас нова тренерка. Елісабет Цаккель.

— Я вже чула. Усі чули. Навіть у газеті писали.

Петер простягає зіжмаканий аркуш. Адрі читає написані імена, бачить ім’я свого брата, але, здається, спершу не розуміє значення вписаної поруч літери «К». Петер підказує:

— Вона хоче зробити Беньї капітаном команди.

— Основної команди? Де дорослі чоловіки? Але ж Беньї…

— Я знаю. Але ця Елісабет Цаккель не виглядає на… як би це сказати… Вона працює не так, як інші… — безсило відповідає Петер.

Адрі усміхається.

— Оце, бляха, новини. МІЙ брат — капітан команди? Ця особа хоч розуміє, у що вплутується?

— Вона каже, що їй потрібна не команда, а зграя розбійників. Хіба ти знаєш когось, хто в цьому буде кращий за твого брата?

Адрі схиляє голову набік.

— То чого ти від мене хочеш?

— Ти повинна допомогти мені контролювати його.

— Це нікому не під силу.

Петер знервовано чухає шию.

— Адрі, я не дуже добре вмію розумітися з людьми. Але ця Елісабет Цаккель, вона…

— Гірша навіть за тебе? — підказує Адрі.

— Так! Як ти здогадалася?

— Мені телефонував Суне. Сказав, що ти мав би навідатися.

— То я просто так просидів цілу вечерю, а ти навіть не сказала? — вигукує Петер.

— Тобі що, не сподобалися мамині страви? — блискавично шипить Адрі, так грізно, аж Петер задкує, піднявши руки, ніби він у ковбойському фільмі і його зараз пограбують.

— Будь ласка, Адрі, просто допоможи мені. Беньї потрібен нам для перемоги.

Адрі переглядає список.

— Але Беньї потрібен вам як лідер. Вам потрібен розбійник, а не божевільний.

— Нам потрібен Беньї, який не дуже схожий на… Беньї, якого всі знають.

— Зроблю все, що зможу, — обіцяє Адрі.

Петер схвально киває.

— А також нам потрібна ти — щоб тренувати дівчачу команду, якщо ти ще маєш сили. Я не можу виділити тобі зарплату і знаю, що ця робота невдячна, але…

— Це не так, — заперечує Адрі.

Петер бачить її запал. Таке розумієш лише тоді, коли ти сам людина хокею. Вони прощаються, міцно потиснувши руки, спортивний директор і сестра, батько і тренерка дівчачої команди. Але поки Петер не пішов, Адрі запитує:

— Хто дає тобі гроші? Цей новий «таємничий спонсор», про якого пише газета, — які в нього вимоги?

— А хто сказав, що вони щось вимагають?

— Петере, усі люди з грошима мають свої вимоги. Особливо коли йдеться про гроші й хокей.

— Я не можу нічого розповісти до офіційної заяви, ти ж розумієш? — благально пояснює Петер.

Адрі відповідає йому не з погрозою, а радше співчутливо:

— Просто не забувай, хто заступився за клуб у найважчі часи.

Адрі не потрібно вимовляти слово «Група». Петер сам розуміє, кого вона має на увазі під тими, хто «заступився».

— Я зроблю все, що зможу, — обіцяє він.