Смерть у кредит
- Автор: Селин Луи Фердинанд
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-58-1
- Переводчик: Роман Осадчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Смерть у кредит». Краткое содержание книги:
Селіна часто називають «революціонером у літературі», оскільки він чи не вперше почав застосовувати прийом майже буквальної імітації розмовного стилю у літературі, через що в його текстах можна часто зустріти вульгаризми та «низьку лексику», які дивним чином поєднуються з високим стилем майже поетичної оповіді. Вся творчість Селіна пронизана рефлексіями на бурхливі і заплутані, жорстокі й величні події XX сторіччя, серед яких він намагається віднайти місце для власне людини, і такий пошук найчастіше закінчується тим, що критики назвали «літературою бунту проти суспільства».
Жестом він попросив мене помовчати й також прислухатися до навколишнього світу… Помилуватися красою… Він не любив, коли його турбували… Очевидно, я здався йому дещо неотесаним. Він скоса зиркнув на мене.
Згори ряди вікон і двір виглядали як ляльковий театр… звідусіль визирають чиїсь пики… бліді, лисі, допитливі… Хтось лементує, хтось бурчить, а хтось свистить… Додаються й інші звуки… Лійка перекидається й котиться аж на вулицю… Горщик з геранню летить вниз… Падає на будку консьєржки й розлітається на друзки. Бабця вилазить зі своєї конури… Репетує на все горло… Пробі! Вбивають!.. Паніка на весь будинок… Телепні висовуються з вікон… Усі лаються… Плюються… Товчуться над безоднею… Суцільний рейвах… Уже не відомо, хто тут правий…
Пан Ґорлож визирає з вікна… Не хоче проґавити жодної подробиці… Ця вистава його надзвичайно цікавить… Коли все вгамовується, йому стає прикро… Зітхає… потім ще раз… Й повертається до своїх канапок… Наливає собі ще одне горня… Пропонує кави й мені…
— Фердінане, — нарешті промовляє він, — маю вас ще раз попередити, що працювати з моїми виробами — це вам не синекура[26]… Я вже мав десять агентів… То були надзвичайно здібні хлопці! Дуже спритні!.. Зрештою, ви вже дванадцятий, тому що я сам намагався цим займатися… Ну гаразд!.. Приходьте завтра!.. Сьогодні я почуваюся не у формі… Але ні, зачекайте! Залишіться ще на хвильку!.. А, ну добре, йдіть!.. Я сам йому скажу, що найняв вас на роботу!.. Для нього це буде справжня несподіванка!.. Він не терпить торгових агентів! Це мій найкращий працівник… Фактично керівник майстерні!.. У нього тяжкий характер! О! Це точно! Самі побачите! Але він просто незамінний! О! Треба визнати!.. Я вас також познайомлю з малим Робером, нашим учнем… Він дуже славний! Я певен, ви потоваришуєте! Він видасть вам зразки товару… Зі стінної шафи внизу… Унікальна колекція… ви й не уявляєте… До речі, досить важка… Кілограмів чотирнадцять-п'ятнадцять… самі лише зразки!.. Мідні, свинцеві… Перші робив ще мій батько!.. Він мав дивовижні речі! Унікальні! Просто унікальні! Я бачив у нього Трокадеро!.. цілковито ручної роботи! У вигляді діадеми! Уявляєте? Його лише двічі вдягали… У мене навіть є світлина, якось я вам її покажу…
Ґорложеві набридло все мені роз'яснювати… Він знову поринув в апатію. Зробив ще одне зусилля… Закинув ноги на стіл… Тяжко зітхнув. На ньому були вишиті пантофлі, як зараз бачу їх перед собою… По них бігали маленькі кішечки…
— Ну, гаразд. Ідіть, Фердінане!.. Передавайте вітання вашій матері… Від мене!.. Коли проходитимете попри консьєржку, попросіть її подзвонити від вугляра з двадцять шостого… Нехай зателефонує в «Готель трьох адміралів»… Треба дізнатися, чи не захворів, бува, Антуан… Дивний хлопець… Чи не трапилося з ним чогось?.. Уже два дні, як він не приходить… Нехай вона гукне мені з двору… Скажіть, нехай гляне в телефонну книгу… «Готель трьох адміралів»! Скажіть їй, нехай вона пошле мені нагору молока… Хазяйка кепсько почувається!.. Скажіть, нехай передасть газету!.. Байдуже яку!.. Найкраще «Спорт».
Не завтра, а через день я таки одержав колекцію. Ґорлож був скромний… П'ятнадцять кілограмів!.. Та де! Вона важила принаймні вдвічі більше. Він доволі туманно розповів мені про декілька способів пропонувати її клієнтам… У всякому разі, ні на чому не наполягав… Він сам, як правило, не дотримувався жодного з них. Я міг діяти на власний розсуд. Він цілковито покладався на мій смак… Я чекав побачити щось жахливе, але, маю визнати, я навіть на крок відступив від здивування… Просто неймовірно… Ніколи в житті я не бачив нічого бридкішого й потворнішого в одній купі… Неймовірно… Просто пекло в кишені…
Все було огидним… Якісь суцільні гримаси й вищири… вилиті зі свинцю, поцяцьковані, вигнуті, гидотно оздоблені… Справжнісіньке знущання над символами… Уривки кошмарних сновидінь… «Ніка Самофракійська» з дешевого гіпсу… Різноманітні «Вікторії», що прикрашали дзиґарки… Кольє із зміїнокосих Медуз… і знову химери!.. сто алегорій у вигляді перснів, одна огидніша за іншу… Ну й роботку всучили мені… Все це мало перейти на пальці, пояси, краватки. Це повинно звисати з вух?.. Неймовірно!.. Це мав хтось купувати? Хто? О Господи, хто? Не бракувало й драконів, демонів, ґномів та вампірів… Відворотні страхопуди… Поріддя безсонних ночей… Шаленство психіатричних лікарень… Від потворного я переходив до ще потворнішого… Навіть у бабусиній крамниці на вулиці Монтерґей найбільш залежаний товар здавався лялечкою порівняно з цим…
26
Синекура (лат.) — добре оплачувана посада, що не вимагає особливо напруженої праці.