Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Надвечір чекай нас удома й сиди, як слимачок, нікуди не вилазячи... Бо, здається мені, я не врахував особливостей твого віку.
15
[Харків, кінець жовтня - початок листопада 1762 p.]
Ерастціє фіЛє Міх«лЛ.
Temperare mihi non potui, quin saltern parvolam portiunculam tibi communicarem eorum, quibus me statim post tuum abitum noster Plutarchus non torsit, ut solent spinae sophisticae97, sed unice delectavit. Deum immortalem! quam commendat amicitiam! Quam graphice depingit corniculam alienis plumis ornatam, id est, vaferrimum adulatorem, amid larva tedum, quem Graeci dicunt коЛака, о коЛа£,. Sed jam acdpe ipsa verba Amici nostri Plutarchi:
Sicut nummum, ita amicum oportet habere probatum, antequam usus postulet, neque damno demum accepto sentire, sed debemus habere peritiam cognoscendi adulatoris, ne laedamur98. Alioquin idem nobis usu veniet, quod iis, qui gustato demum veneno sentiunt id esse letale...
Nam neque hos probamus, neque eos, qui se ipso facto putant deprehensisse adulatores eos, qui blande ac gratiose conversantur". Non enim insuavis debet esse amicus neque100 inconditus, neque gravitas austeritasque amicitiae constat morum acerbitate101, sed ipsa ilia ejus pulchritudo atque gravitas suavis est102 desiderabilisque... Neque soli ei, qui est in calamitate.
Fadem intueri dulce hominis est benevoli.. .103
Sed vitam comitatur amicitia non minus voluptatem ac gratiam rebus laetis adjitiens104, quam adversis dolores105 adimens. Atque106 Deus amidtiam vitae admiscens, omnia laeta, dulcia ac grata ut essent amico praesente unaque fruente, fedt. Et quomodo adulator volutatum dulcedinumque occasione vellet insidiari, se sdret107 amicitiam nihil jucundi usquam admittere?108 (hadenus).
Satis jam, mi МісІіаёІ! Cum tam divina tamque dulds res sit amicitia, ut sol vitae esse videatur, maximopere curandum, ne pro ove lupum, pro cancro scorpium, pro lacerta anguem amplectamur. Nihil periculosius hoste vafro, sed nihil venenatius fucato amico. An non ego tibi praedixi a talibus maxime esse cavendum? Nullus unquam diabolus magis nocet, quam tales amid in spede.
De his nimirum dixi tibi, ut meo sapias periculo. Ego a multis talibus idus sum, o carissime! In herba virenti anguem reperi109. O mihi, si consultor turn adesset! O libri, consultores optimi! amid verissimi! Expeda, mi МісІіаёІ, et in posterum a me talia, nempe amicus ab amico. Vale! ac ad nos, si fieri potest, veni!
Tuus Greg[orius] Sabbin.
*
Наймиліший друже Михайле!
Я не можу не послати тобі бодай невеличкої частини того, чим мене невдовзі після твого відходу не мучив, як це звичайно роблять софістичні колючки, а надзвичайно порадував наш Плутарх.
Безсмертний Боже! Як він описує дружбу! Як яскраво змальовує ворону, прикрашену чужим пір'ям, тобто найлукавішого підлесника в личині друга, що його греки називають коАака, о кбЛаС (підлесник). Але наведу тобі слова нашого Плутарха: "Як монету, так і друга, слід випробувати раніше, аніж він буде потрібний, щоб пізнати його не після того, як ми постраждали. Треба мати досвід у розпізнаванні підлесника, щоб не зазнати неприємностей. Інакше ми опинимося в становищі тих, хто скуштувавши отруту, нарешті відчув, що вона смертельна...
Бо ми не схвалюємо як цих, так і тих, котрі вважають, що самими вчинками викривають себе ті підлесники, які поводяться ласкаво й приємно. Бо друг не має бути неприємним чи грубим; серйозність і суворість дружби не полягає в різкості поведінки, але сама її краса й серйозність мають бути приємними й бажаними... Не тільки тому, хто нещасний.
Приємно бачити обличчя доброзичливої людини...
Але дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності його світлим сторонам, але й полегшує страждання. І Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди й приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу".
Уже досить, мій Михайле! Через те, що дружба така божественна, така приємна річ, що здається, ніби вона - сонце життя, нам слід найбільше дбати, щоб не вважати вовка вівцею, скорпіона - раком, змію - ящіркою. Немає нічого небезпечнішого, аніж підступний ворог, але немає і нічого отруйнішого від удаваного друга. Хіба я тобі не казав раніше, що таких слід остерігатися найбільше? Жоден диявол ніколи не приносить більшого лиха, ніж такі вдавані друзі.
Звісно, я говорив тобі про них, щоб навчити тебе на власному досвіді. Я, найдорожчий, від багатьох таких постраждав! У зеленій траві я знаходив змію. О, якби в мене був тоді порадник! О книги, найкращі порадники! Найвірніші друзі! І надалі, мій Михайле, чекай від мене таких самих застережень, як друг від друга. Бувай здоров і зайди, якщо можеш, до мене!
Твій Григ[орій] Савич.
16
[Харків] 8 листопада 1762 р.
ХаТрє трід3 фіЛє.
Ista dies summo Місііаёіі sacra сттратгіуф,
Iste ducum dux est angel us angelicum.
Si cognominis, o МісІіаёІ, tu natus es isti,
Angelice angelicum sis celebrato diem.
Angelus ille Dei est, quisquis terrestria sprevit,
Qui evolat in coelos, angelus ille Dei est.
Angelus ille Dei est, qui carnis vincula rupit;
Qui purus vitiis, angelus ille Dei est.
O utinam videam tempus, cum dixeris ista:
Quid mihi cum terra? Nil habet ilia boni.
Log yvricriog фіЛод
Гргіусорюд o Ea(3(3iv. av|/vpu0
Nov[embris] 8.
*
Радій, тричі дорогий!
Це день небесного стратега Михаіла,
Він вождь вождів, над янголами янгол.