Зачароване життя

— То був не Віл, — сказав їй Кет. — То був я.

Крестомансі дав йому ковтнути міцного бренді, а потім примусив випити солодкого чаю. Джанет також випила чай, і їй стало набагато краще. Містер Сондерс допоміг Евфімії розстелити на підлозі килим і запитав, чи не підсилити у ньому чари?

— Трішки драконячої крові — і все буде добре, — запропонував він.

— Якщо чесно, то вона тут не зарадить, — сказав Крестомансі. — Облиш це.

Він підвівся й поставив дзеркало на його попереднє місце.

— Переночуєш сьогодні у кімнаті Кета? — запитав він у Джанет. — Я хочу, щоб цієї ночі з ним хтось був поруч.

Джанет подивилася у дзеркало на Крестомансі, і почервоніла.

— А я корчила гримаски… — зніяковіла вона.

Крестомансі засміявся. Містер Сондерс теж так розвеселився, що з розгону плюхнувся на стілець, обтягнутий синім оксамитом.

— Схоже, я цього заслуговую, — сказав Крестомансі. — Деякі гримаски були справді оригінальними.

Джанет також трохи ніяково засміялася.

Кет лежав у ліжку. Йому було затишно і тепло, а довкола зібралося чимало людей, які намагалися з усіх сил йому догодити. Надвечір поряд з ним залишилася лише Джанет. Вона без упину базікала і базікала.

— Я дуже рада, що з тобою все гаразд, — говорила вона. — І хто мене потягнув за язик ляпнути тобі за ті сірники? Як я налякалася, коли ти спалахнув, мов сірник, а килимом тебе не вдалося загасити. Тоді я покликала на допомогу Крестомансі. Він з’явився, щойно його ім’я злетіло з мого язика, хоч двері до кімнати були замкнені. Але замок залишився цілий, я перевіряла. А потім з легкістю розмотав килим, яким я туго тебе обмотала. Він справжнісінький маг! І взагалі, коли він не схожий на жабу, яка замерзає в Грампіанських горах, то дуже приємний. Я це говорю не для дзеркала, я справді так вважаю. Мені здається, що в магії дзеркало є еквівалентом…

Кет ще щось хотів додати про жаб, які замерзають у Грампіанських горах, але Джанет все балакала і балакала, а він, відчуваючи тепло та турботу, заплющив очі й поринув у сон.

Недільного ранку Кет пробудився у холодному поті. Сьогодні йому доведеться перетворитися на жабу чи тигра (Віл Саджинс також перетвориться на тигра, але напевно, сильнішого та могутнішого за нього). А якщо йому пощастить (чи зовсім не пощастить, бо ж відкриється жахлива правда) дожити до понеділка, то усі дізнаються, що чаклувати він зовсім не вміє. Звичайно, Джулія та Роджер могли йому допомогти з простими закляттями, але чи має це значення, якщо у середу йому потрібно віддати бридкому містеру Беслему двадцять фунтів, а де їх взяти — він уяви не має. Від містера Нострама годі було сподіватися помочі. Від місіс Шарп — тим паче. Єдиний вихід — узяти трохи драконячої крові з майстерні містера Сондерса, і разом з Джанет втекти до іншого світу через портал у забороненому саду Крестомансі. Кет зліз було з ліжка, щоб піти за драконячою кров’ю, але якраз на цю хвилину нагодилася Евфімія з тацею смаколиків. Тому Кет знехотя заліз назад під ковдри. Сьогодні Евфімія була такою ж доброю, як і учора. Кетові знову стало зле, але він все ж таки поснідав. Після сніданку до кімнати зайшла схвильована Міллі, сіла біля нього і щосили обійняла.