Зачароване життя

— Він що несправжній? — запитався дракон.

— Ні, — відповів Віл Саджинс, витираючи рукавом обличчя. — Гаразд, хлопче, ти переміг. Як тобі це вдалося так швидко?

— Я не знаю, — винувато сказав Кет. — Справді! Не маю ні найменшого уявлення. Коли ви навчатимете мене магії? — запитав він у містера Сондерса.

Містер Сондерс трохи зблід.

— Ну, що ж…

— Ні, Майкле, хлопцеві уже не потрібно пояснювати Елементарну Магію, — втрутився Крестомансі. — Я навчатиму тебе сам, Кете, й почнемо ми з поглибленого вивчення теорії. Так-так, ти почнеш вивчати теорію з того місця, де інші закінчують.

— Але чому він нічого не знав про свій дар? — запитала Джанет. — Я завжди нервую, коли чогось не знаю, а в цій ситуації я була аж лиха, бо через все, чого я не розуміла, Кет потрапляв у жахливі ситуації.

— Я згоден із тобою — це нелегко, — сказав Крестомансі. — Але напевно, це і є природа магії. Приблизно те саме відбувалося зі мною. Я теж не вмів чаклувати і не міг нічого з цим зробити. Однак через деякий час виявилося, що в мене дев’ять життів, і я втрачав їх так швидко, що цього не могли не помітити. Лише тоді я дізнався, що повинен стати наступним Крестомансі. Це приголомшило мене, адже я не міг накласти навіть найпростішого закляття. Отож мене віддали до старого вчителя, який і мав пояснити, чому мені не вдається чаклувати. Той побачив мене і одразу закричав:

— Вийми все зі своїх кишень, Чанте! Я зробив так, як він мені велів, і витягнув срібний годинник, шилінг, шість пенсів, срібний ланцюжок — подарунок хрещеної, срібну шпильку і срібну зубну пластинку. Тоді зі мною почали відбуватися неймовірні речі. От, наприклад, дах вчительського дому цього дня відлетів у далекі краї, немов пташки у вирій.