Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее юмористическое » Гумор та сатира [збірка]
Гумор та сатира [збірка] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Гумор та сатира [збірка]

Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:


Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
1 ... 58 59 60 61 62 63 64 65 66 ... 126
Перейти на страницу:

— Га… — у відчаї простогнав Старий Драк, спостерігаючи, як останні дерева гинуть від депутатської саранчі.

Верховний Шаман подивився на Рому своїм почервонілим оком, і трьохпала кінцівка потягнулася до горла українського радника.

Рома був готовий до нештатної ситуації. Він відштовхнув лапу, кинувся до ліфту і за хвилину вже піднімався у своєму зорельоті. За вікном ілюмінатора оскаженілі парламентарі доїдали невеличкий гайок.

— Мабуть, наші експерти десь помилилися, — міркував Рома, — тільки де?

Він увімкнув систему допомоги, і жіночий голос механічно зачитав: «Планета драків. Парламентсько-шаманська республіка. Крім Верховного Шамана і депутатів, на планеті ніхто не проживає. Через патологічний апетит депутати приймають закони в окремому бункері…»

— А ми тих ящерів розпустили, — зітхнув Рома і раптом сердито плюнув у целофановий пакет. — Специфіка, блін!

В цей момент щось вдарило в зореліт. Це були тяжкі прокляття Старого Драка. Рома увімкнув захист і відчув себе в небезпеці. Настрій покращився. Попереду на нього чекала планета Урі та її гарант конституції.

— На цей раз проколу не буде, — думав Рома. — Все ж таки у мене диплом бакалавра, а у цих потвор диплому зроду не було. Та й сімнадцять проколів за місяць не так вже й багато, якщо згадати, скільки планет у нашому безмежному Всесвіті.

Рома хвацько потягнув штурвал на себе і заспівав старовинну баладу своєї далекої батьківщини:

«Несе Галя воду! Коромисло гнеться…»

Гарант вагається — зайчики хвилюються

«…дело есть у нас, в самый жуткий час…»

Живемо у хвилюючі дні. Щоранку майже фронтові повідомлення. Є коаліція! Немає. Підписали! Не підписали. Поділили все, чи щось залишилося? Питається, чого ми так смикаємося? Звісно чому. Кадри вирішують усе. Поставиш якогось кадра, і все! Гаплик! Або, навпаки — повний розквіт.

А що відчуває поет? Здавалося б, пиши, оспівуй чи тавруй — свобода ж така, що нас хвалять усі. Як школярів, котрі перевели бабусю через майдан. Але стільки почуттів товчеться в поетовій душі, що схотілося звернутись до технологій Езопа. Ні, поки що ніхто в нас автора не бере за груди. Просто звірячі аналогії бентежать сьогодні як ніколи. Отож…

Як у лісі шукали прем’єра

(актуальна байка)

В одному лісі жив Ведмідь.

Любив живопис, мед,

І в сплячку залягав щодня.

Та ось настала мить,

Коли Свиня,

Що розбиралася в нюансах конституцій,

Сказала: «Мишо, в тебе чисті руці,

І лісом управлять тобі облом,

Бо це — дурдом.

Давай призначим лісового мера,

Чи там прем’єра,

Хай господарство тягне той слухняний вуй.

А ти їж крашанки та писанки малюй».

Ведмідь погодився і дав команду свиті,

(А звірі там були несамовиті)

І скоро кандидатів привели у двір.

Там був Тапір,

Пара вовків, дві лами,

І ще одна чарівна дама —

Швидка Газель.

І що цікаво,

З вовками наш Ведмідь

П’є мирно каву,

Тапіра ніжно плеска по щоках,

А як побачить ту Газель,

Ну просто страх!

Таку вчиняє карусель:

«Не хочу!» — верещить, —

«Не можу! Заберіть!»

І хутко так ховається в берлозі,

І вже до преси вийти він невзмозі

«Чому?» — питають, — «І невже

Тапір тупий чи той Бізон,

Нечистий на копито,

Повинні стати до державного корита?!»

Мовчить Ведмідь.

«Чи ті вовки ганебні

Задовольнять потреби

Трудящих зайчиків та їжачків?

А от Газель вже звикла…»

Що тут було! Ведмідь такого ікла

Всім показав!

Ніхто не знав, що в нього є такі…

Читач! Пробач!

Давно я не писав байки.

Дозволь скінчити прямо:

1 ... 58 59 60 61 62 63 64 65 66 ... 126
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)