Гаррі Поттер і таємна кімната
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-34-2
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і таємна кімната». Краткое содержание книги:
Він знову постукав пальцем по носі і відійшов.
Локартова ідея підняти настрій втілилася чотирнадцятого лютого за сніданком. Вчорашнє тренування з квідичу затяглося допізна, тож Гаррі прибіг у Велику залу з невеличким запізненням. На якусь мить йому здалося, ніби він помилився дверима.
Усі стіни були прикрашені великими, блідо-рожевими квітами, а зі світло-синьої стелі сипалося конфеті у формі сердечок.
Гаррі підійшов до ґрифіндорського столу, де сидів роздратований Рон і усміхнена Герміона.
— Що тут діється? — запитав він, сідаючи за стіл і струшуючи конфеті зі свого бекона.
Рон мовчки показав на учительський стіл. Від страшенної огиди він не міг говорити.
Локарт у блідо-рожевій (під колір квітів) мантії махав рукою і вимагав тиші. Учителі обабіч нього сиділи з кам'яними обличчями. Гаррі бачив, як смикаються щелепи професорки Макґонеґел. Снейп мав такий вигляд, ніби щойно випив велику склянку косторосту.
— Вітаю вас із днем Валентина! — вигукнув Локарт. — Хочу подякувати тим сорока шести учням, які прислали мені вітальні картки! Отже, я набрався духу організувати для вас цю маленьку несподіванку, — але це ще не все!
Локарт плеснув у долоні, і до Зали увійшло з десяток похмурих карликів. І то не просто карликів. У кожного були золотисті крильця, а в руках — арфи.
— Вітайте моїх милих купідонів! — засяяв Локарт. — Сьогодні вони будуть ходити по школі і розноситимуть валентинчики! Але це ще не кінець нашого свята! Я певен, мої колеги допоможуть підтримати цей святковий настрій! Давайте попросимо професора Снейпа, щоб він показав нам, як варити любовне зілля! А професор Флитвік — цей старий хитрий пес — краще за будь-якого чаклуна може розповісти про способи причаровування!
Професор Флитвік затулив руками обличчя. Снейп усім виглядом показував, що він змусить випити отруту кожного, хто звернеться по любовне зілля.
— Герміоно, благаю, скажи — тебе ж не було серед тих сорока шести учнів! — допитувався Рон по дорозі на перший урок. Та Герміона раптом почала шукати в торбинці розклад уроків і нічого не відповіла.
Цілісінький день карлики розносили по школі валентинчики, дратуючи вчителів. Пополудні, коли ґрифіндорці піднімалися на урок заклинань, один із карликів, найпонуріший, почав наздоганяти Гаррі.
— Гей, Гаї Поттей! — вигукнув карлик, розпихаючи учнів.
Гаррі обсипало жаром. Не вистачало, щоб йому вручили валентинчика на очах у всіх першокласників, серед яких була й Джіні Візлі. Він кинувся тікати, але карлик метнувся крізь натовп, луплячи по ногах усіх перехожих, і миттю наздогнав Гаррі,
— Я маю особисто пеєдати Гаї Поттею музицне вітання, — повідомив карлик і загрозливо бренькнув у струни своєї арфи.
— Не тут! — засичав Гаррі, вириваючись.
— Не юхайся! — прохрипів карлик і вхопився за портфель Гаррі.
— Відпусти! — пручався Гаррі.
Портфель гучно луснув і розірвався навпіл. Книжки, чарівна паличка, пергамент і перо випали на підлогу. Чорнильниця розбилася і заляпала все довкола. Гаррі кинувся збирати речі, щоб чкурнути ще до того, як карлик почне свій спів.
У коридорі зчинилася тиснява.
— Що тут діється? — пролунав холодний протяжний голос Драко Мелфоя.
Гаррі гарячково запихав усе до свого подертого портфеля. Тільки б Мелфой не почув його музичного вітання!
— Що за гармидер? — почувся ще один знайомий голос, цього разу Персі Візлі.
Гаррі запанікував і кинувся бігти, але карлик обхопив його за коліна й повалив на підлогу.
— Отоз-бо, — сказав він, усівшись на Гарріні ноги, — ось твій пісенний ваєнтинцик:
Гаррі радо проміняв би усе своє золото з Ґрінґотсу, аби лиш розтанути зараз у повітрі.
Він підвівся, і, розминаючи затерплі під вагою карлика ноги, героїчно старався усміхатися разом з усіма. Персі Візлі тим часом розганяв натовп. Дехто з учнів аж плакав зі сміху.
— Розходитеся, розходитеся! Дзвінок був ще п'ять хвилин тому! Мерщій розходитеся по класах! — повторював Персі, розпихаючи учнів. — Тебе це також стосується, Мелфою.
Озирнувшись, Гаррі побачив, що Мелфой нахилився і щось підібрав. Гигикнувши, він показав свою знахідку Кребові й Ґойлу. То був щоденник Редла.
— Віддай, — спокійно сказав Гаррі.
— Цікаво, що ж тут Поттер нашкрябав? — мовив Мелфой. Він явно не помітив напису на обкладинці і вирішив, що то щоденник самого Гаррі. Запала тиша. Джіні перелякано поглядала то на щоденника, то на Гаррі.
— Мелфою, віддай! — суворо звелів Персі.
— Спочатку погортаємо, — глузливо сказав Мелфой, розмахуючи щоденником перед носом Гаррі.
— Як староста гуртожитку… — заговорив був Персі, але Гаррі урвався терпець. Він витяг чарівну паличку й гукнув:
— Експеліармус! — і подібно до того, як Снейп роззброїв Локарта, щоденник вилетів Мелфоєві з рук. Рон, радісно усміхаючись, його зловив.
— Гаррі! — голосно вигукнув Персі. — Жодної магії в коридорах! Знай, я буду змушений про це доповісти!
Але Гаррі не зважав. Він переміг Мелфоя, а це важило більше, ніж утрата Ґрифіндором п'яти очок. Мелфой був розлючений.
Коли Джіні проходила повз нього, він в'їдливо гукнув їй услід:
— Не думаю, що Поттер закайфував від твого валентинчика!
Затуливши лице руками, Джіні заскочила в клас. Розгніваний Рон теж ухопився за свою паличку але Гаррі вчасно його зупинив. Ще не вистачало, щоб Рон цілий урок замовлянь блював слимаками.