Остання збірка

За його спиною з кущів вистрибнув сірий плямистий пес.

Дезінтегратор загув. Собака розчинився на льоту -навколо ледь ворухнулося листя, коли повітря заповнювало вакуум, що утворився.

Ще один пес кинувся на Діксона, і він, трохи насупившись, його знищив. Не можна сказати, щоб ці звірі були аж такими дурними. То чому ж вони ніяк не зрозуміють, що проти нього та його зброї вони безсилі? По всій Галактиці живі істоти швидко зрозуміли, що озброєної людини слід остерігатися. А ці?

Ще три собаки з різних сторін без попередження кинулися на нього. Діксон увімкнув режим неперервної імпульсної стрільби й зрізав їх одним помахом руки, немов косою.

Здійнявся пил, повітря заповнило вакуум.

Він прислухався. Гарчання лунало по всьому лісі. Нові й нові зграї собак збігалися, щоб урвати свою частину здобичі.

Чому вони не бояться?

Раптом він усе зрозумів. Вони не бояться, бо не бачать чого боятися!

Дезінтегратор знищує їх швидко, акуратно й тихо. Собаки, які потрапили під промінь, переважно просто зникають. Вони не вищать в агонії, не виють і не гарчать.

А головне — не чути звуку пострілу, якого вони могли б злякатися, не пахне порохом, не клацає затвор, досилаючи новий патрон...

«Напевно, їм просто не вистачає розуму, аби усвідомити, що саме їх убиває, — подумав Діксон. — Мабуть, вони просто не розуміють, що відбувається, і вважають, що я беззахисний».

Він прискорив крок. «Жодної небезпеки немає, — нагадав він сам собі. — Хоч вони й не розуміють, що ця зброя смертоносна, від цього вона не стає менш убивчою. Але все одно він наполягатиме, щоб у новій моделі вбудували якийсь шумовий пристрій. Напевно, це неважко, а зі звуком постріл буде переконливішим».

Тепер осміліли й дерево лази — вони, ощиривши зуби, розгойдувалися майже на рівні його голови. «Теж, мабуть, хижаки», — вирішив Діксон і, увімкнувши імпульсний режим, вирізав величезні прогалини у кронах дерев.

Дереволази здійняли вереск і поховалися. На землю посипалося листя й гілки.

Навіть собаки на мить замовкли.

Діксон задоволено посміхнувся й у ту саму мить опинився на землі, притиснутий довгим стовбуром, який промінь дезінтегратора перерізав біля кореня. Удар прийшовся на ліве плече.

Зброя випала з рук Діксона й упала за три метри від нього, продовжуючи нищити навколишні кущі. Диксон виповз з-під гілля й кинувся до зброї, але її вже встиг схопити один із дереволазів.

Діксон кинувся на землю. Тварина, торжествуючи, вимахувала на всі боки дезінтегратором. На землю падали гігантські дерева, а повітря потемніло від падаючого листя й галуззя, земля вкрилася глибокими борознами.

Промінь дезінтегратора перерізав стовбур дерева, біля якого щойно стояв Діксон, і зборознив землю біля самих його ніг. Діксон відскочив убік і ледве ухилився від наступного пострілу, який мало не зніс йому голову.