Скіфська чаша [Збірник: «Скіфська чаша»; «Два денних рейси»]

— Я твоїх хахалів!.. — Жека підвів величезного кулака. — До нігтя!

Ютковська, хоча, видно, й не відзначалася особливою покірністю, якось знітилася, поклала хлопцеві руку на плече, щось прошепотіла на вухо — Жека одразу розм’як, посміхнувся блаженно й налив собі другу порцію горілки.

Хаблак, повільно смакуючи шампанське, непомітно витягнув із Жеки все, що хотів. Виявилось, що Євгенове прізвище — Бурнусов і працює він таксистом. Хаблак навіть дізнався, скільки той заробляє й де живе. Спробував довідатись про Жекине минуле, але хлопець одразу замкнувся — пробуркотів щось невиразне й запропонував краще випити. Пив він справді конячими дозами, за півгодини сам спорожнив на три чверті пляшку горілки, та хмелів туго, лише розчервонівся й скинув піджак, повісивши на спинку стільця. Лишився в білій ажурній сорочці, крізь неї просвічувала жовта майка, проте це аніскілечки не бентежило Жеку, хміль почав бродити в ньому — відкинувся на спинку стільця й заявив хвалькувато:

— Ми, робочі люди, вміємо і вкалувати, і гуляти.

— Робітник! — зареготала Віта. — Таксист ти й калим-ник, у краватці баранку крутиш, тепло й мухи не кусають.

— Багато ти знаєш! — вишкірився Жека. — А ремонт?

— Десятку кинеш слюсареві, він і зробить.

— Цю десятку заробити треба.

— Пасажири перекриють.

— Точно, перекриють! — втрутилась Розалія, блиснувши циганськими очима. — За здоров’я пасажирів, вони сьогодні пригощають нас.

Жека зиркнув на неї скоса, невдоволено. Для чогось обмацав бічну кишеню піджака, що висів на стільці, повернувшись трохи до Хаблака — видно, перевіряв гаманець, і капітан побачив під ажурною сорочкою на правому Жекиному плечі рану чи подряпину, заклеєну лейкопластирем.

Хаблак відставив бокал з шампанським, запропонував танцювати. Бурнусов витягнув з бічної кишені гаманець, пішов між столиками, пропустивши поперед себе Розалію. Хаблак прошкував слідом за ним — тепер добре бачив лейкопластир під сорочкою, була спокуса торкнутися пальцем, запитати, отак просто запитати, де ти, дорогий чоловіче, отак-от подряпався? Випадково, не на Русанівських садах, коли вбивав людину прихопленою з собою монтировкою?

Уявив, як стоїть Жека у коморі в куточку: ось зарипіли двері, увійшов Ситник, нахиливши голову, стеля низька, а хлопець високий, Жека вдарив його з усієї сили, не роздумуючи, і напоровся на цвях. Либонь, одразу не помітив болю, стояв і дивився, як упав Ситник…

Але звідки знав, що Ситник приїде до тітчиного саду?. Хто повідомив йому адресу дачі?

Ясно й це: Роза-перукарка, каштанова красуня, яка танцює зараз, притиснувшись до Бурнусова. Вона приїжджала разом із Ситником на Русанівські сади, призначила там учора побачення Олегові, й той поїхав, звичайно, поїхав не роздумуючи…

Але кого Ютковська відвідувала у видавництві?