Повна академічна збірка творів

1. КаЛЛісттоѵ ефоЬюѵ3 ev тф уг|ратіб Г] стофіа id est: optimum viaticum in senedute стофіа sive 7іаіЬєіа id est doctrina, nam senem hominem omnia deserunt praeter doctrina.

2. Еецѵод вдсос ао£тГ]сІ;. Magnificus amor virtutis. Non possunt enim non veneratione prosequi eum, quem conspiciunt virtutis esse domicilium. Ubi enim virtutis amor, ibi majestas sit oportet.

3. ФіЛоис г%соѵ, ѵоціСе Grjaaupoug exeiv. - Amicos habens, puta thesauros habere (te). Nihil, inquit Seneca, aeque oblectaverit, quam fidelis amidtia9.

4. ХаЛгпа та каЛа - diffidlia pulchra10.

5. DAtyr) 7TQOC как6тг)та 6bogr. - Brevis ad nequitiam via. Sed acdpe unam ex sacris literis: Paulus ad suum Timotheum epist. 1 cap. ultimo:

’Ecm be 7TOQLCT|aog4 ухгуас, f) єистє(3єіа цєта аитаркєіш;11.

Est autem quaestus magnus pietas cum continentia.

Pietatis est venerari Deum et amare proximum; аитаркєіа dicitur latine aequitas animi12, quae sortem suam boni consulit. Haec tibi erunt monumentum nostri; tu boni consule. Vale, mi desideratissime, mi Michael, cum optimo tuo fraterculo Gregorisco, provehat vos Christus in dies ad meliora virtutis incremental

Novus amicus tuus Greg[orius] Sk[oworoda]13.

Iulii 9,1762.

*

Найжаданіший друже Михайле!

Ти вже покидаєш нас. Що ж, рушай туди, куди кличе тебе благочестя й користь, іди з Хрисгом, з ним-таки й повертайся. Нехай пошле Ісус, щоб ти знайшов своїх найдорожчих батьків удома здоровими та щасливими; бодай не знають вони жодних тривог і хай пробуває все в мирі! Нехай охороняє стопи твої та твого милого братика той високий страж Ізраїля, щоб у дорозі не сталося якого-небудь лиха! Удома відпочивай, але уникай і надмірного неробства, бо

£7іі пат цетроѵ арісттоѵ -у всьому найкраще триматися міри.

Надмірність породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим. Немає години, не придатної для занять корисними науками, і хто помірно, але повсякчас вивчає предмети, корисні як у цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання - не труд, а втіха. Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитись, хай би зовні він і здавався бездіяльним. Хто по-справжньому що-небудь любить, той, доки улюблений предмет із ним, не відчуває, здається, від цього особливої втіхи, але як тільки цього предмета не стане, він уже переживає найжорстокіші любовні муки. Чому так? Тому що, коли не любити всією душею корисних наук, то весь труд буде марним. Зрештою, любов, навіть при бездіяльності, досліджує й розмірковує, і що більше відходить від занять, то сильніше прагне до них. Мені добре відомо, як ти любиш наукові заняття, і я зовам не хочу сказати, що тебе треба заохочувати, оскільки ти більш аніж достатньо