Місто дівчат

— Диви-но, Вівіан, я в цій сукні виглядаю така висока, хоч і гадки не маю, як тобі це вдалося. А той блакитний колір так відсвіжує і молодить. Я боялась, що ти одягнеш мене в чорне і я виглядатиму так, ніби мене от-от забальзамують. Ох, не можу дочекатись, коли покажу цю сукню Біллі. Він найкраще з усіх знайомих мені чоловіків знається на жіночій моді. Вона точно сподобається йому так само, як мені. Скажу тобі одну річ про твого дядька, Вівіан. Біллі Б’юелл — це той рідкісний чоловік, який запевняє, що любить жінок, і який насправді їх любить.

— А Селія каже, що він бабій, — мовила я.

— Ну ясно, що бабій, серденько. Усі справжні красені такі. Хоча Біллі особливий. Розумієш, на світі мільйон бабіїв, але мало хто з них любить жіноче товариство, якщо не йдеться про очевидні насолоди. Чоловік, який завойовує всіх жінок, але не цінує жодної? Отакого треба уникати. А от Біллі щиро любить жінок — байдуже, підкорив він їх чи ні. Ми з ним завжди чудесно проводимо час. Розмовляти зі мною про моду йому подобається точно так само, як намагатися мене спокусити. А ще він пише блискучі діалоги для жінок, які більшості чоловіків не під силу. Чоловікам-драматургам не часто вдається створити образ жінки, яка на сцені не тільки спокушатиме, плакатиме чи зображатиме вірність своєму чоловікові — це ж страшенно нудно.

— Олів каже, що він ненадійний.

— Вона помиляється. Біллі можна довіряти. Він завжди такий, як він є. Олів просто не подобається, який він.

— А який?

Една замислилась.

— Вільний, — врешті сказала вона. — Таких людей не часто зустрінеш у житті, Вівіан. Він чинить так, як йому хочеться, і мені приємно це бачити. Олів від природи людина правил — і дякувати Богу, бо інакше тут усе б розлетілося, — тому вона з підозрою ставиться до всіх, хто вільний. А я, навпаки, люблю перебувати в товаристві вільних. Вони мене надихають. Крім того, Біллі має ще одну чарівну особливість — він такий вродливий! Я обожнюю вродливих чоловіків, Вівіан. Гадаю, ти це вже сама зрозуміла. Навіть просто перебувати в одній кімнаті з таким красенем дуже приємно. Але стережися його шарму! Якщо він колись вирішить тебе вполювати — усе, тобі кінець.

Мені стало цікаво, чи дядько Біллі колись «вирішував уполювати» Едну, але із ввічливості я не розпитувала її про це. Однак мені вистачало сміливості поцікавитися: «А тітка Пеґ і дядько Біллі… вони…».

Я навіть не знала, як краще завершити своє питання, проте Една відразу зрозуміла, у чому річ.

— Тебе цікавить, що в них за стосунки? — усміхнулася вона. — Можу сказати тобі тільки одне: вони справді кохають одне одного. І завжди кохали. Обоє розумні, обоє мають прекрасне почуття гумору. Коли були молодші, то весь час підштовхували одне одного вперед. Той, хто непосвячений у їхню фірмову манеру спілкування, скаже, напевно, що їхні дотепи надто гострі — аж страшно додавати до такої розмови свої п’ять копійок. Однак Біллі обожнює Пеґ, і так було завжди. Та коли йдеться про такого чоловіка як Біллі Б’юелл, зберігати вірність одній-єдиній жінці означає надто вже обмежити себе, хоч його серце належать тільки їй. До того ж вони дуже люблять працювати разом. Скоро ти сама це побачиш. Проблема тільки в тому, що Біллі — майстер створювати хаос, а я не впевнена, чи Пеґ іще той хаос не набрид. Тепер вона цінує відданість більше, аніж веселощі.