Епік

— Він полюбляє драматизм, еге ж? Хіба не можна було зустрітися з ним у якійсь таверні? — нарікав персонаж BE, і за тоном голосу друзі легко уявляли собі характерну усмішку його господаря, дарма що сіре обличчя воїна-гравця було нездатне відображувати сміх.

— Не забувай, це чорний ельф, — нагадала Інгеборг, загрібаючи веслом, щоб розвернути човен до берега. — Він не може підійти близько до міста, інакше вони лінчують його.

— Атож, однак усе-таки.

Гравці старанно веслували, прямуючи до мулистого берега, що вів од річкового гирла до узлісся. Коли вони допливли, BE обережно ступив у багнюку і прив’язав човна до каменя.

— Вітаю вас, — озвався Анонім, що стояв сам, загорнувшись у морський оксамитовий плащ.

— Рада тебе бачити, — чемно відповіла Інгеборг.

Ерік здивувався, помітивши, що BE, мабуть мимоволі, зупинився, випнув груди і взявся за руків’я своїх могутніх мечів.

— Ви хотіли обговорити зі мною план? — прямо запитав їх Анонім.

— Що ж, не так план, як твої ідеї. Знаєш, про здобуття влади силою, — не менш прямо відповіла Інгеборг.

— Гаразд. Ти хочеш до мене приєднатись?

— Зовсім ні! — заперечила приголомшена Інгеборг. — Лише хочу дізнатися, хто ти: надійний партнер чи просто божевільний.

— Дівчино, я не божевільний. Але й не став вузьколобим унаслідок того вчення, яке нам усім утовкмачують. Я прочитав багато книжок, це звичайний спосіб проводити час для вигнанців. І мій висновок полягає в тому, що насильство не завжди гідне осуду.

— Як це? — зацікавився BE.

— Здається, юному Ерікові колись видалили апендикс, так? — Друзі кивнули головами, і чорний ельф продовжив далі: — А хіба це не був акт насильства, розтину шкіри, заподіяння йому рани? Проте він був необхідний для порятунку його життя. Що ж, і в суспільства можуть сформуватися ракові пухлини, надто якщо протягом сотень років зменшуються ресурси. Як на мене, я не злочинець, що полюбляє насильство, а хірург, що поставив діагноз і бачить: стан пацієнта потребує для порятунку його життя короткого насильного втручання.

— Але навіть якщо погодитись, що суспільство потребує змін, тут є важлива відмінність од операції Еріка, — міркувала вголос Інгеборг, захищаючи свої погляди.

— Кажи далі, люба, — вклонився Анонім.

— І полягає вона в тому, що операцію зробили за згодою Еріка. А ти плануєш застосувати насильство проти людей, які не хочуть його.

— Безперечно не хочуть, але саме вони своєю політикою довели мене до таких радикальних ідей. Невже задля збереження принципу відмови од насильства варто лежати в багнюці з коліном гнобителя на шиї?

— Хіба ми пригноблені? — не міг приховати свого зневажливого тону BE.

— Можливо, «пригноблені» — надто сильне слово, — щиро намагався зберегти дружній тон розмови Ерік. — Але погляньмо на ті всі прохання про допомогу, які нам прислали, відколи ми вбили дракона. Не знаю, як ти, а я отримав їх понад сімсот. І деякі з них аж за душу беруть. Люди зазнають страждань і, як мені здається, непотрібних.