Повернення "Галактики"

— Ох, ти ж і вигадник, Дем’янку! — сміялися акванавти.

Вони не повірили жодному його слову.

— Ну, що ж, — сказав Дем’янко, — колись і самі побачите. А я вже бачив! — Потім занепокоєно спитав: — А ви маєте зв’язок з поверхнею?

— Звичайно, маємо.

— Дозвольте мені викликати Непитайлівку. Хочу розповісти Андрійкові про свої пригоди, а то він там, напевне, хвилюється…

Акванавт провів Дем’янка до кабіни, в якій був відеофон, і наш електронний хлопчик почав викликати рідну Непитайлівку.

Як тільки на екрані з’явилось Андрійкове обличчя, Дем’янко на радощах заспівав свою пісеньку:

Я хлопчик дерев’яний,

Я електронний хлопчик,

Мене Дем’янком звати,

Ви маєте це знать.

Я хочу, як людина,

Робить добро, буть смілим,

Науки таємниці

До краю всі пізнать.

— Ой, Дем’яночку! — вигукнув Андрійко. — Звідки це ти говориш?

І Дем’янко почав розповідати йому про свої пригоди…