Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Наступного дня я пішов до двору Аттила з подарунками для його дружини на ймення Крека77. Від неї він мав трьох дітей, з яких старший був на чолі акатирів та інших народів, що жили в припонтійській Скіфії78. Всередині огорожі було багато споруд, з яких одні були зроблені з красиво припасованих вирізьблених дощок, а інші — з тесаних та вирівняних колод, вставлених в дерев'яні круги. Ці круги починались від землі й піднімались до помірної висоти79.
Тут жила дружина Аттила. Мене впустили варвари, що стояли біля дверей. Вона лежала на м'якому ложі; підлога була вистелена шерстяними килимами, по яких ходили. Царицю оточувало багато слуг; служанки, що сиділи навпроти неї на підлозі, вишивали різнокольорові узори на полотняних тканинах, які накидались для прикраси поверх варварського одягу.Наблизившись до цариці, я привітав її, передав подарунки і вийшов.
Я пішов до інших палат, де жив сам Аттило, щоб зачекати, коли вийде Онигісій, бо він там знаходився. Я стояв серед натовпу людей; ніхто мені не заважав, бо я був відомий охороні Аттила та оточуючим його варварам. Велика кількість людей, що наближалися, підняли шум і гамір, який повідомив про вихід Аттила. Він вийшов з палацу, виступав гордо й кидав погляди туди та сюди. Його супроводжував Онигісій. Коли він зупинився перед палацом, до нього почали підходити люди, що мали позови між собою, і отримували його рішення. Потім він повернувся до палацу, де почав приймати варварських послів, що приїхали до нього.
Поки я чекав Онигісія, Ромул, Промут та Роман, що прибули з Італії послами у справі золотих чаш, у присутности констанцієвого супутника Рустиція та Константіола, вихідця із підвладної Аттилу области Пеонії, розпочали зі мною розмови і запитали, чи відпущені ми Аттилом, чи примушені ще залишатися тут. Я сказав, що саме про це хочу запитати в Онигісія і тому чекаю у дворі. Зі свого боку я запитав, чи дав їм Аттило прихильну та дружню відповідь у їхній справі. Вони відповіли, що він рішуче не змінює своєї думки й оголошує війну, якщо йому не вишлють Сільвана або кубки.
Поки ми дивувались безглуздій впертости варвара, посол Ромул, досвідчений у багатьох справах, перервав нашу розмову і сказав, що велике щастя Аттила та могутність, що походить від цього щастя, занадто підносять його самовпевненість, так що він не терпить ніяких справедливих доказів, якщо не визнає їх вигідними для себе. Ніколи нікому з попередніх володарів Скіфії або навіть інших країн не таланило стільки здійснити в такий короткий час. Його володіння сягають над островами в океані, і не лише усіх скіфів, але і римлян змушує він платити собі данину80.
Домагаючись досягти ще більшого над існуючим й збільшити свої володіння, він хоче вирушити навіть у Персію. Коли хтось із присутніх запитав, яким шляхом він може пройти в Персію, Ромул сказав, що Мідія знаходиться не на великій відстані від Скіфії і що уннам відома ця дорога, бо вони вже давно робили походи в Мідію, коли їх батьківщина була охоплена голодом і римляни не чинили їм опору внаслідок іншої війни, що тоді трапилась.
Прийшли тоді в Мідію Васих та Курсих з племені царських скіфів, керівники багаточисельного війська, які пізніше прибули в Рим для встановлення військового союзу81. Про похід вони говорили, що пройшли пустельною країною, переправились через якесь озеро, яке Ромул вважав Меотидою, і через п'ятнадцять днів дороги, переваливши через якісь гори, вступили в Мідію82.
Поки вони спустошували країну набігами, проти них виступило багаточисельне військо персів, які наповнили стрілами розлитий над ними повітряний простір. Зі страху перед небезпекою, що на них насунулась, скіфи повернули назад й перевалили через гори з невеликою здобиччю, бо більшу її частину мідяни відбили. Побоюючись неприятельського переслідування, звернули вони на іншу дорогу, пройшли біля полум'я, що підіймалося з підводної скелі83, а звідти через... днів шляху прибули у свою країну. Так і узнали вони, що Мідія знаходиться не на великій відстані від Скіфії.