Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
- Автор: Кіндратенко А. М.
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
Ми зупинились у будинку Онигісія за його Проханням, бо він вже повернувся із сином Аттила. Ми були прийняті його дружиною та найближчими родичами і пообідали з ними. Він не мав часу пирувати з нами, бо вперше після повернення побачився з Аттилом й доповідав йому про справи, задля яких був посланий, та про нещастя, що трапилося із сином Аттила. Він упав з коня й зламав собі праву руку.
Після обіду, полишивши будинок Онигісія, ми поставили намети неподалік палацу Аттила, щоб Максимін не був розділений великою відстанню у випадку потреби переговорити з ним чи іншими наближеними до нього особами. Цю ніч ми провели на тому місці, де зупинились. З настанням дня Максимін послав мене до Онигісія, щоб передати йому дари,, які давав він сам і які прислав імператор, і щоб узнати, де і коли він бажає з ним переговорити. Прийшовши разом із слугами, що несли дари, я зачекав (бо двері ще були зачинені), щоб хто-небуть вийшов і доповів про наше прибуття.
Поки я в чеканні походжав перед огорожею хоромів, до мене підійшов якийсь чоловік, якого я сприйняв за варвара по скіфському одягу, але він вітав мене по-еллінському, сказавши: Хере [радуйся, здрастуй]. Я здивувався, що скіф говорить по-еллінському. Становлячи різноплемінну суміш67, скіфи, окрім своєї власної варварської мови, легко вивчають також уннську або готську, або авсонську [латинську], якщо у кого-небудь з них є справи з римлянами; але мало хто з них говорить по-еллінському [грецькому]68, окрім полонених, що були взяті у Фракії та на Іллірійському узбережжі. Цих останніх зустрічні легко впізнавали по обідраному одягу та нечесаним головам, бо вони скуштували гірку долю. А цей, з ким я говорив, здавався багатим скіфом. Він був дуже добре одягнений та пострижений в кружок69.
Відповівши на його вітання, я спитав, хто він, звідки прийшов у варварську землю і чому прийняв скіфський спосіб життя. Він запитав, чому я хочу це знати. "Еллінська мова, якою ти говориш, сказав я йому, збуджує мою цікавість". Тоді він, посміхнувшись, сказав мені, що родом він грек, але у торгових справах приїхав у Вінімацій, мезійське місто на річці Істр. прожив у ньому довго й одружився з дуже багатою жінкою, але позбувся свого щастя, коли місто було завойоване варварами. Завдяки своєму попередньому багатству він дістався Онигісію при розподілі здобичі, бо полонених з числа заможніх після Аттила брали собі його наближені внаслідок свободи вибору з великої кількости полонених.
Потім, продовжував він, я відзначився в битвах з римлянами та акатирським народом, що відбулися пізніше, і віддав своєму варвару- господарю, по скіфському звичаю, все роздобуте мною на війні, внаслідок чого отримав волю, одружився з варварською жінкою, маю дітей70. Розділяючи трапезу з Онигісієм, я вважаю своє сучасне життя кращим за попереднє, бо іноземці, що знаходяться у скіфів, після війни ведуть життя спокійне і безтурботне. Кожний користується тим, що має, нічим не потурбований. В той же час тих, що живуть під владою римлян, під час війни легко беруть в полон, бо сподівання на свій захист вони покладають на інших, тому що не всі можуть користуватися зброєю з огляду на тиранів71. Для тих же, хто носить зброю, вельми небезпечною є легкодухість воєвод, що поступаються [противнику] на війні.
Лихо, що зазнають римляни у мирний час, важче від того, що вони витерплюють від війни, з огляду на жорстоке стягнення податків та утисків від нечесних людей72. Закон не для всіх має однакову силу. Якщо порушник закону дуже багатий, то його несправедливі вчинки можуть залишитись без покарання, а хто бідний і не вміє вести справи свої, той мусить нести покладені законами покарання, якщо він не помре до вирішення своєї справи, бо розгляди тягнуться дуже довго і на них витрачається багато грошей, а це сама огидна справа — отримувати за гроші те, що належить за законом. Ображеному не надається правосуддя, якщо він не дасть грошей судді та його помічникам73.
Такі слова і ще багато іншого говорив він. Я просив його спокійно вислухати і мене. Я сказав йому: ті, що побудували римське суспільство, були людьми мудрими та добрими. Бажаючи, щоб справи людей йшли не абияк, вони визначили, щоб одні з них стояли на сторожі законів, інші займались військовою справою і вдосконалювали свою майстерність, щоб бути завжди готовими виступити в похід і сміливо розпочати бій, через те, що ця справа для них звична; бо часті вправи у військовій справі зменшують нерішучість. Вони ж визначили, щоб ті, хто займається землеробством, утримували не лише себе, але й тих, хто за них воює, забезпечуючи військо.