Зірка для тебе
- Автор: Корний Дара
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб сімейного дозвілля
- ISBN: 978-966-14-4810-9
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Зірка для тебе». Краткое содержание книги:
У цій книзі є все, що має бути в класичному романі. Ціла галерея образів: він і вона, Сергій і Зоряна — знедолені герої, які зберегли людяність у нелюдських випробуваннях. Його друг Арсен та її подруга Лєрка, бабуня і тітка, чуйний професор і добросерда прибиральниця… Є в романі загадки імен, секрети вчинків і велика таємниця народження. Тут багато мандрів у просторі й часі, справедливість і кривда, вузькі стежки й розкішні сади. Є буття і небуття. Єдине, чого немає, — фальші, натомість є правда, власне, «Зірка для тебе» — це і є правда, гірка і чиста, про нас усіх, про кожного. Настояна на гріхах і спокутах, витримана десятиліттями у потаємних шафах, вона нарешті вивільнилася.
І Лєрка починає оповідати. І про те, як чи не щодня скандалила з мамою майже два роки поспіль. Не така довжина спідниці, не така зачіска, не так себе поводить із хлопцями, не так розмовляє з дорослими, не так прибрала, попрасувала, зварила, спекла… Мати присікалася до всього: чому від неї тхне цигарками, чому такі довгі нігті…. А у восьмому класі мати взагалі майже сказилася. Порішила, що донька після дев’ятого обов’язково піде з нею торгувати на базар, бо хто, як не старша дитина, має допомагати братам на ноги ставати? Батько зазвичай мовчав. Лєрка вже звикла, що в них усе вирішує мама. І п'ятеро дітей у сім’ї — то її бзік, бо ж застерігатися від дітей — гріх перед Господом. Як добре, що можна прикритися Божим ім’ям. А плодити злидні — то не гріх? Ех, ліпше б вона того матері не казала. Та її так побила — а мати ж удвічі від Лєрки вища та втричі ширша, — що дівчина пролежала кілька днів у ліжку, рідна матуся ребро зламала, тож довгенько до школи не ходила.
— Пригадуєш, я тоді казала, що підсковзнулася та впала коло під’їзду, соромно було зізнатися.
Ех, та що там! Лєрка ще не була готова до дорослого життя в свої чотирнадцять, але хто тебе зазвичай запитує про це?.. Просто фатум заходить до тебе, навіть не постукавши, без попереджень, вириваючи тебе, як розсаду з теплиці, та пересаджує в інше місце. Одного разу вона зі знайомим пішла на дискотеку в клуб «Міленіум», що біля готелю «Львів». Гучна музика, дорогий одяг на дівчатках і хлопчиках, запах французьких парфумів. Голова закрутилася. І там вона познайомилася з одним симпатичним хлопцем. Олексій на диво скромно себе поводив, купив випивку, запрошував танцювати, не розпускав руки, не відходив від неї ні на крок, провів додому… А потім… Потім запросив на побачення. Усе пристойно і доволі невинно. Згодом відбулося й друге побачення, третє. Кіно, театр, ресторани, дискоклуби… Дорогі подарунки… І Лєрка закохалася.
— Я так хотіла з тобою про це поговорити, але тобі, бідоласі, якось не до того було.
Олексій здавався також закоханим. Усе йшло ніби добре, і тут вона з батьками дуже поцапалася. Наче й та сама розмова, не звикати, та раптом додалися нові дорікання: де вона бере гроші на дороге шмаття, парфуми, квіти і що це за тип за нею, неповнолітньою, бігає. Збоченець якийсь.
— Ага, торгувати на базарі — повнолітня, а на побачення ходити — дитина!
Коли то сказала, мати взагалі мов із глузду з’їхала. Ухопила її за волосся, а в Лєрки воно довге, аж за пояс, чорне, розкішне. Так от, вхопила її за коси, приволокла на кухню, поклала голову дівчини на стіл, а волосся теліпалося внизу, тоді дістала великий столовий ніж, вона ним кури розділяє.
— Хвойда, люди, моя донька, хвойда! Проклинаю за це! Господи, змилуйся над душею цієї грішниці. Я тобі зара’ ті патли повідрубую, я тобі покажу, яка ти доросла!
Лєрка і не пригадує, як вона тоді видерлася з рук коханої мамці, але таки їй вдалося зберегти цілим і обличчя, і волосся. Вона втекла з дому. Подзвонила коханому, і він відразу примчався та забрав її до себе. Ох, тоді вважала себе і найнещаснішою, і найщасливішою водночас. Бо мати її прокляла, бо кохала і була коханою, жаданою. А він?
А він виявився звичайним сутенером, який, розбудивши в ній жінку, гарно з того скористався і далі користає. Гроші, що вклав у неї, вернулися сторицею. Лєрка оповідала це доволі буденно. Цього ж вечора Олексій зробив її жінкою.
А потім… Потім почалася інша історія. Чи то було зґвалтування, вона й зараз не знає, бо нічого не пам’ятала. Вона забагато випила. І наче крізь пелену: чиїсь сильні руки тягнуться до неї. Обличчя чомусь не пригадується зовсім. А вона і не заперечує проти ласки, бо руки м’які й ніжні, вміють пестити, знають як. І вона навіть відповідала на ті пестощі, бо то, певно, руки її коханого, а чиї ж іще. І так добре їй ніколи ні разу не було до того часу. Наче вулкан усередині прокинувся, вона палала в ньому, стікала лавою, корилася стихіям… Які ті сни бувають майже правдивими, думалося під ранок, коли прокинулася. Але то не були руки Олексія. Відкрила очі, а поруч посопує якийсь старий козел, із лисиною на півголови, із дебелим черевцем поперед себе. Була настільки ошелешена, що й мову відняло. А той старий пердун устав уранці, вдягнувся, поцілував у щічку, поклав під подушку конверт зі словами: «Заслужила, грішнице, ти чудова!» — та й пішов, насвистуючи «Санту Лючію», залишаючи в кімнаті запах дорогого французького одеколону та її, розчавлену. У конверті лежало п’ятсот зелених, це її заробіток за одну ніч. «За ніч, Зірко, за одну ніч!» Але ті гроші були попелом проти пережитої зради. Той покидьок, коханий Олексійчик, її використав.