Беру свої слова назад

Отже, увечері 21 червня 1941 року Великий стратег зрозумів: зараз нападуть! На це в книзі «Тінь перемоги» я смиренно зауважив: якщо так, то треба було діяти. Треба було піднімати армію по тривозі. Якщо ілюзії розвіялися, чому нічого не робив?

Комуністичні ідеологи і тут знайшли пояснення: так у нього ж не було повноважень!

Товариші дорогі, якщо ми знаємо, що будинок замінований і в будь-який час вибухне, якщо ми знаємо, що в будинку люди, то які потрібні повноваження, щоб підняти тривогу?

Якщо нам наказано точно тримати курс, але бачимо, що наш корабель зараз вріжеться в айсберг, невже не рванемо кермо, намагаючись ухилитися? Невже спочатку побіжимо повноваження просити, а вже потім курс міняти?

Якщо знаємо, що літак зараз врубався в хмарочос, чи потрібно питати у когось дозвіл на те, щоб включити сирену і вигнати людей з будівлі?

Припустимо, нам відомо: безграмотні і безладні дії операторів ядерного реактора ведуть до вибуху, від якого постраждають сотні тисяч людей, а мільйон квадратних кілометрів території на сотні й тисячі років буде непридатний для проживання людей і тварин, - невже будемо чекати формального дозволу на необхідні дії по запобіганню злочину?

21 червня 1941 мова йшла не про вибух будинку, не про корабель, нехай і величезний, не про хмарочос і навіть не про чорнобильський реактор. Питання стояло про життя десятків мільйонів людей, про колосальні втрати і руйнування. Скажу більше: це було питання про існування величезної країни і народів, які її населяють. Великий геній стратегії, як він заявляє, ясно розумів, що катастрофа невблаганно і стрімко насувається, але нічого не зробив для її запобігання, бо повноважень йому не вистачило.

Віддавати злочинні накази військам Жуков повноваження мав, а скасувати власні заборони у нього повноважень не виявилося.