У чому ж таємниця?

Маршан замовк. У повсякденному житті він ніколи не був подібний до педанта. Одначе зараз мусив якось розвіяти побоювання тітки Агати або принаймні не ускладнити в її очах усієї справи. Тому він так сам спокійно повів далі:

— Безперечно, ми дуже скоро все це розгадаємо А втім, погрози підтверджують, що наші молоді детективи близькі до розгадки. І все ж таки ми з сином ужили застережних заходів. Коли над Персаком грозові хмар густішають, Жан-Луї про все це сповіщає мені. Двічі на день, вранці й увечері, телефонує мені. В разі необхідності він може зв'язатися зі мною в будь-який час Ці два щоденні дзвінки багато важать. Ми домовилися що коли б я з якоїсь причини не дочекався одного з цих дзвінків, то повинен вживати необхідні заходи аж до поїздки в Персак. По-друге, коли б їм стала загрожувати якась небезпека, то мій син разом з нареченою негайно зникне з Персака й певний час вичікуватиме зручні нагоди десь в інших місцях.

— Ну, а далі? — допитувалась Агата Каз.

Пан Маршан підвівся, підійшов до неї й по-дружньому поклав їй руку на плече.

— Отож, маю сказати вам, позавчора Жан-Луї вперше подав такий сигнал.

— Справді? — аж задихнулась Агата Каз. — Ну й що?

Він посміхнувся.

— Що ж, як бачите, я нікуди не поїхав.

Каз полегшено зітхнула. Проте їй не терпілося дізнатися про все детальніше.

— Він теж отримав анонімного листа, — провадив пан Маршан. — Відтак йому пригрозили по телефону. Тоді ми й домовилися, що він телефонуватиме мені двічі на день. Водночас Жан-Луї розповів і про капелюха…

Агата Каз вирішила, що треба всміхнутись.

— Я розповідаю вам усе це, аби ви зрозуміли, що наші діти не втрачають спокою.

— А про що повідомляв він увечері?

— Позавчора він телефонував ще до шостої години. Пояснив, що о шостій пошта зачиняється.

— Напевне, чомусь не хотів подзвонити з іншого місця, — зробила висновок Агата Каз.

— Вчора вранці доповідав: «Усе гаразд. Вирушаємо в триденну подорож. Виїздимо завтра». Він на щось натякнув, що я витлумачив як нічну операцію.

— А які новини сьогодні?

— Почекайте. Вчора ввечері я одержав телеграму: «Не надсилайте листів, поки не дам знати».

— Ви певні, що то від нього?

— Так.

— Отже, вони залишили Персак А де ж вони переховуються? — випитувала стара панна.

— Зараз скажу. Сьогодні вранці Жан-Луї повідомив, що вони обоє виїхали в напрямку до Горж дю Гарна. Сьогодні ночуватимуть у Манді, куди я можу телеграфувати. Завтра ночуватимуть у Мійо, куди я можу слати листи до запитання. До Персака повернуться в суботу Для персаківців пустили чутку, що поїхали в Канталь. Там ніхто не знає про їхній справжній маршрут. Жакліна прохала сповістити вас про її подорож. Ось я і виконав доручення, — всміхнувся Жорж Маршан.

— О, так буде ліпше. Бідна моя дитино!