Теорія держави і права: Навч. посіб.
- Автор: Волинка Катерина Григорівна
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-251-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія держави і права: Навч. посіб.». Краткое содержание книги:
Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, а також всіх, хто цікавиться теорією державно-правового розвитку України.
Принцип професіоналізму передбачає участь у розробці право- творчих рішень кваліфікованих фахівців відповідних галузей, що мають професійну підготовку, великий досвід роботи і достатні знання. У підготовчій діяльності важливо максимально використовувати закордонний і вітчизняний досвід, результати соціологічних й інших досліджень, різного роду доповідні записки й інші матеріали. Варто уникати поспішних, непродуманих рішень.
Технічна досконалість прийнятих актів вимагає широкого використання вироблених юридичною наукою й апробованих правотворчою практикою способів і прийомів підготовки й оформлення нормативних текстів, правил юридичної техніки.
16.3. Поняття і стадії правотворчого процесу
В юридичній науці переважає думка, згідно з якою правотворчий процес — це порядок здійснення юридично значущих дій, що процесуально оформлені, юридично опосередковані і носять офіційний характер, з підготовки, прийняття й опублікування нормативного акта.
Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.
Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи). Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов’язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта.
Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх розпоряджень до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.
У літературі зустрічається така послідовність стадій правотворчого процесу:
а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби правової регламентації;
б) визначення виду органів, суб’єктів, правомочних приймати правові рішення, і виду правового акта;
в) ухвалення рішення про підготовку правового акта;
г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта;
ґ) підготовка проекту правового акта — розроблювачем, робочою групою, органом;
д) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;
е) розгляд проекту акта відповідним органом з дотриманням необхідних процедур;
ж) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування, набуття юридичної чинності.
16.4. Способи і види правотворчості
Правотворчість може бути класифікована за різними критеріями. Наприклад, залежно від способу встановлення правових норм розрізняються три способи правотворчості:
1) безпосередня діяльність уповноважених державних органів;
2) санкціонування державними органами норм, що склалися незалежно від них у вигляді правового звичаю або вироблені недержавними організаціями (наприклад, кооперативами, громадськими організаціями);
3) безпосередня правотворчість народу, проведена у формі всенародного голосування (референдуму).
За юридичною силою та суб’єктами можна виділити п’ять основних видів правотворчості: законотворчість, підзаконна правотворчість, локальна нормотворчість місцевого самоврядування (муніципальне право), пряма безпосередня правотворчість, договірна нормотворчість.
Серед усіх видів правотворчості виділяється законотворчість, що зумовлено найвищою юридичною силою нормативно-правових актів, які ухвалюються таким шляхом. Законотворчість — це діяльність з підготовки, обговорення і прийняття законів. Закон — нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, відрізняється певною стабільністю, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини, прийнятий вищим представницьким органом законодавчої влади (парламентом) в особливому процедурному порядку.
Законом регулюються питання, що мають найважливіше державне значення: питання конституційного ладу; принципи організації, порядок формування і діяльності вищих і місцевих органів державної влади і самоврядування; основні права, свободи і обов’язки громадян, гарантії їх забезпечення; основні умови створення і діяльності суспільних і політичних організацій; рішення питань прийняття і зміни бюджету; оподатковування; встановлення основних положень регулювання економіки; основні питання оборони, міжнародних відносин тощо.